У житті іноді трапляється, коли талант та звитяжна праця народжують явище, здатне стати прикладом високого на десятиліття вперед, полишаючи в пам’яті поколінь свою неповторність. Саме так трапилось у мистецькому житті Новгород-Сіверщини, коли однією людиною було здійснено те, що й через 60 років залишається недосяжним!

Кажуть, час невблаганний. Він стирає імена з граніту, перетворює величні споруди на купу каміння і затягує забуттям найгучніші події. Але на подвір’ї баби Горпини час ніби спіткнувся об коріння старого явора й завмер, безсилий перед тихою впертістю природи та пам’яті.

16 лютого за старим стилем і 29 лютого 1918 року за новим, через місяць після бою під Крутами, війська більшовицької Росії втекли з Чернігова та Городні та жорстоко поплатилися у бою під містечком Березна за убивство українських захисників Бахмача і Крут. На скрижалях української військової історії міцно викарбуваний героїзм захисників Бахмача і Крут в 1918 році, які протистояли загарбникам із більшовицької росії. Проте, незважаючи на героїзм, ці бої несуть у собі зерно печалі, смутку і трагедії, адже не завершилися перемогою.

На околиці села Українка, яке місцеві звикли називати на свій лад хто Куцьовим селищем, а хто «посьолком», височіє німий свідок минулої епохи – старий вітряк. Високий, залізний, трохи втомлений від іржі та часу, він немов прорізає хмарне небо своїм гострим силуетом. Це не просто стара конструкція. Це символ епохи, коли людина вміла домовлятися з природою без посередництва дротів і рахунків за світло.

Поки світ захоплюється інтелектуальними здобутками родини Кістяківських, чиї представники працювали міністрами в уряді гетьмана Скоропадського, були визначними лікарями, правниками, консультували президентів США та створювали основи сучасної фізики, на їхній малій батьківщині, Чернігівщині, панує руйнація. Краєзнавець Олександр Ясенчук оприлюднив факти, що свідчать про критичний стан поховань фундаторів роду Кістяківських, могили яких розташовувались на території унікальної пам’ятки архітектури українського Лівобережжя – дерев’яної Миколаївської церкви, від якої нині залишився лише фундамент.

Сенсаційний архівний документ, який свідчить про незламність українського духу, віднайшов у чернігівському архіві та надав для публікації дослідник історії УАПЦ на Чернігівщині Віктор Моренець. 1952 рік. До Чернігівського обласного комітету комуністичної партії надійшов матеріал від одного із сексотів МГБ СССР про те, що віруючі у селі Вишеньки Коропського району (нині Новгород-Сіверського району) звершують богослужіння українською мовою!

У 80-х роках у нашому радгоспі-технікумі практично не існувало проблеми кадрів

Квітневі сутінки 1940 року опускалися на село Анисів, що на Чернігівщині, не з миром, а з передчуттям грози. Наближався Великдень – 27 квітня. Але замість святкового передзвону в повітрі пахло тривогою та примусом. Вранці мешканці, що поспішали повз шкільний паркан, завмирали: на дошках біліли аркуші, написані від руки через «копірку». Чіткі друковані літери випалювали очі словами, які кожен шепотів лише вдома за зачиненими вікнами й дверима: «Схаменіться, запугані нещаснії люди…»

Викладачі фахівців навчали і самі продовжували вчитися

Помічниця військового лікаря Світлана Харченко, якій було 25 років, з Городні – була забита ударами прикладів рушниць озвірілих москалів. Наша Світланка – так її лагідно називали українські вояки.

Понад століття тому, на початку січня 1920-го року територію сучасного Ічнянського району Чернігівщини остаточно захопили більшовики. Влада перейшла до більшовицького ревкому, чекісти розпочали масові розстріли та грабунок селян. У хліборобів силоміць відбирали землю, збіжжя, худобу. Червоні карателі наклали на селян продрозкладку, зобов’язавши віддавати останнє. У таких умовах ічнянські ліси стали осередком повстанського руху, а мешканці навколишніх сіл підтримували повстанців із загонів Кожушка, Коваленка, Скрипченка, Скубана. Партизанський спротив невеликих повстанських загонів став продовженням революційної національно-визвольної боротьби під проводом місцевих отаманів Ангела та Пекери, які, починаючи з 1918-го року, успішно реалізовуючи тактику партизанських набігів, громили регулярні червоні частини та продзагони. Одним із найколоритніших персонажів того часу був уродженець села Максимівка Іван Людкевич – сотник отамана Євгена Ангела. В архівах СБУ збереглися дані про сотника Людкевича, який відмовляв місцеве населення від мобілізації до Червоної армії, закликаючи «не йдіть служити в Червону армію – жидам, а ховайтесь по лісах і підтримуйте петлюрівський рух».

У ТОВ «Земля і воля» бухгалтерські працівники набули глибоких знань у серйозних навчальних закладах та у своїх наставників

Після державного заколоту – незалежність

На Чернігівщині є село, в якому зовсім нема мешканців, проте зареєстровані чотири пам’ятки природи. Мова про село Кривуша Новгород-Сіверського району у Семенівській громаді. За даними місцевих джерел, вже 25 років тому у селі мешкало всього-на-всього дві людини, і вже майже вісім років, як село опустіло

Молодою Одарка сердилася на свекруху, коли та складала у вузлик різні хусточки. У 70-х минулого століття було в сільській моді кожній жінці на схилі літ мати такий вузлик «на смерть».

Cпогади, буває, і радують, і серце терзають

Тернистий шлях благородної Майнівки

Зараз, як це й трапляється в «темні часи», в Україні розвелося багато непорядних «лжепатріотів». Послухати таких – то вони, буквально, герої, які, за пустопорожніми розхвалюваннями самих себе, заслуговують, мовляв, на найвищі нагороди та пошанування суспільства. Загалом, я такі брехні просто ігнорую, бо дуже зайнята людина – справді, працюю на благо рідної держави, зокрема постійно допомагаю ЗСУ, що можуть підтвердити мої побратими.

Прискіпливо перевіряли все, і не знайшли жодного недоліку

Справу щодо смерті нардепа групи «Довіра», колишнього очільника Чернігівського обласного осередку партії «Наш Край», одного з найвпливовіших політиків Чернігівщини Валерія Давиденка закрили у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Інформацію про закриття провадження повідомили журналісти «Суспільного», які звернулись із запитом до управління інформаційної політики та комунікацій Офісу Генерального прокурора. Виходячи з оприлюднених даних, провадження про умисне вбивство народного депутата закрили ще рік тому, у лютому 2024 року. Справу закрили тихо, без зайвого шуму.