Чернігівець Сергій Гриценко цілий рік прослужив у далекій африканській країні Сьєрра-Леоне, спустошеній двадцятирічною громадянською війною. Він рятував біженців із Ліберії. Виживав у джунглях у п’ятдесятиградусну спеку. Тричі хворів на малярію… Цей рік він вважає одним із найкращих у своєму житті. І навіть не уявляє, що було б, якби він туди не поїхав.

Жити проблемами виборців вирішив я на шляху до Верховної Ради

І через 108 років потому героїчні події поблизу залізничної станції Крути залишають за собою багато таємниць. Однією з таких є дискусія щодо чисельного складу оборонців Української Народної Республіки, а також доля полеглих у нерівному бою з російськими більшовиками захисників молодої української держави, які завдяки власній відвазі, досвідченим командирам, які зуміли організувати вдалу оборону, змогли виграти час для українських політиків. Одним із таких маловідомих командирів був уродженець Чернігова, сотник армії УНР Модест Семирозум. Згадку про цього відважного чоловіка роками раніше вдало розкопав дослідник і краєзнавець з Ічнянщини Віктор Моренець, а от більш повну історію чернігівця дослідив історик і пластун Юрій Юзич. У своїх спогадах Модест Семирозум описує хід бою під Крутами, а також пише про долю полеглих, зауважуючи важливий факт того, що він особисто повертався на місце битви та розпитував місцевих.

Моя передвиборча платформа

Як стверджують вчені, саме бабуся з боку матері має найбільший вплив на життя дитини. Принаймні так пишуть в інтернеті. Не знаю, чи справді вчені досліджували цю тему, а от що в житті це беззаперечно – саме так! Всі, хто зазнав у дитинстві щастя мати бабусю, це підтвердять.

Валентина Чернякова не боялася викликів на партійний «килим»

Земську школу в Брагинцях, що на Варвинщині, досі не внесли до Переліку об’єктів культурної спадщини Чернігівської області. Будівля є однією з найкрасивіших і найкраще збережених шкіл Сластіона – унікальних будівель земських шкіл початку ХХ століття, спроєктованих архітектором Опанасом Сластіоном у стилі українського модерну. Вони слугували навчанню дітей на Полтавщині та Чернігівщині, розвиваючи національну ідентичність.

На багатій українській землі живуть бідні люди?

Померлих у нашій Держанівці поминають у другий після Великодня понеділок. Тітка Параска нав’язує чималий вузол м’ясного і здобного, а в довгастий пластмасовий кошик кладе крашанки і загорнуту в газету пляшку горілки і все те дає дядьку Миколаю.

Завершилося спорудження нової бази навчально-господарського закладу на околиці Бобровиці. Перед цим я одержав чергову догану за перевитрату кошторису будівництва. Додаткові кошти пішли не бозна-куди, а на те, щоб із «сіренького» за проектом навчального корпусу зробити справжній палац науки, щоб територія виглядала належним чином, щоб викладачі мали житло з усіма зручностями.

Летить сільською вулицею табун. Попереду, здіймаючи хмарки куряви, Гнідко. Молоді лошаки, колесом вигнувши шиї, чи то не осмілюються, чи не в змозі догнати вожака. Ось Гнідко вже ріже грудьми густий, настояний на різнотрав’ї дух надвечірнього лугу. Вибиває копитами глибокі натоптані стежки, що в’ються через увесь вигін аж до старого панського лісу, який з усіх боків обступають густі верболози.

Авторитет навчально-виробничого закладу ріс на очах

Літа завжди мало. Рано-вранці Іван чекав біля двору. Легко одягнутий, він трохи здивованим поглядом зміряв мене з ніг до голови:

На дослідницькій роботі Марії Ковалевської захищали докторські дисертації

Микола Георгійович Будлянський – письменник, журналіст, публіцист, краєзнавець. Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Народився в селі Держанівка Носівського району Чернігівської області та вже більше тридцяти років живе і працює в Чернігові.

У мене на серці відлягло після призначення Валентини Чернякової моїм заступником по виробництву. Згадав і таємний приїзд у Майнівку начальника головного управління міністерства Федора Пархоменка, щоб детально ознайомитись із організацією виробництва на відділках і дільницях.

Я бачив очі, | Що у страху метались, | Хотіли істину знайти, | І мучились, і рвались; | Потім на них упав туман, | Стулилися повіки, але що бачили | Вони і серце відчуло, послав вам, | Мої рідні, друзі й колеги | Щирі побажання щастя й добра, | Будучи ще в здравії, | В якому написав і свої спогади.

Сидорова хата і город сусідили з колгоспним двором, де, крім просторої комори і зернового точка, височів ще Шевелин погріб. Коли розкуркулювали одного з найзаможніших у Держанівці господарів, голота привласнила все, навіть клуні розтягли по дворах. А погріб зостався. Його не перенесеш і не перевезеш. На місці дворища сільського заможника з його ж сараїв стулили колгоспну контору.

Найстрашніший в історії людства геноцид – Голодомор в Україні – був орієнтований на знищення провідної верстви, що чинила спротив – селянства, вчителів і священників, з подальшим формуванням нової рабської еліти. Тих, хто противились наказам партії й відмовлявся забирати хліб у селян, прирікали на знищення з допомогою так званих «чорних дощок». На Чернігівщині, згідно з даними Інституту Національної пам’яті, на «чорні дошки», окрім сіл та окремих підприємств, занесли чотири райони, один із яких – новоутворений на той Семенівський.

Роман Пицків не прагнув стати частиною великих подій. Просто в той вечір, коли Революція Гідності тільки набирала сили, він вийшов з роботи й побачив, як кількох молодих активістів «пресують» силовики. І не пройшов повз. З того почався шлях, який привів його від барикад до фронту. Вулиця Лютеранська в його пам’яті й досі звучить особливо: крики, каміння, гуркіт щитів і відчуття, що свобода – це не слово, а дія, яку здійснюєш попри страх.