Понад століття тому, на початку січня 1920-го року територію сучасного Ічнянського району Чернігівщини остаточно захопили більшовики. Влада перейшла до більшовицького ревкому, чекісти розпочали масові розстріли та грабунок селян. У хліборобів силоміць відбирали землю, збіжжя, худобу. Червоні карателі наклали на селян продрозкладку, зобов’язавши віддавати останнє. У таких умовах ічнянські ліси стали осередком повстанського руху, а мешканці навколишніх сіл підтримували повстанців із загонів Кожушка, Коваленка, Скрипченка, Скубана. Партизанський спротив невеликих повстанських загонів став продовженням революційної національно-визвольної боротьби під проводом місцевих отаманів Ангела та Пекери, які, починаючи з 1918-го року, успішно реалізовуючи тактику партизанських набігів, громили регулярні червоні частини та продзагони. Одним із найколоритніших персонажів того часу був уродженець села Максимівка Іван Людкевич – сотник отамана Євгена Ангела. В архівах СБУ збереглися дані про сотника Людкевича, який відмовляв місцеве населення від мобілізації до Червоної армії, закликаючи «не йдіть служити в Червону армію – жидам, а ховайтесь по лісах і підтримуйте петлюрівський рух».

У ТОВ «Земля і воля» бухгалтерські працівники набули глибоких знань у серйозних навчальних закладах та у своїх наставників

Після державного заколоту – незалежність

На Чернігівщині є село, в якому зовсім нема мешканців, проте зареєстровані чотири пам’ятки природи. Мова про село Кривуша Новгород-Сіверського району у Семенівській громаді. За даними місцевих джерел, вже 25 років тому у селі мешкало всього-на-всього дві людини, і вже майже вісім років, як село опустіло

Молодою Одарка сердилася на свекруху, коли та складала у вузлик різні хусточки. У 70-х минулого століття було в сільській моді кожній жінці на схилі літ мати такий вузлик «на смерть».

Cпогади, буває, і радують, і серце терзають

Тернистий шлях благородної Майнівки

Зараз, як це й трапляється в «темні часи», в Україні розвелося багато непорядних «лжепатріотів». Послухати таких – то вони, буквально, герої, які, за пустопорожніми розхвалюваннями самих себе, заслуговують, мовляв, на найвищі нагороди та пошанування суспільства. Загалом, я такі брехні просто ігнорую, бо дуже зайнята людина – справді, працюю на благо рідної держави, зокрема постійно допомагаю ЗСУ, що можуть підтвердити мої побратими.

Прискіпливо перевіряли все, і не знайшли жодного недоліку

Справу щодо смерті нардепа групи «Довіра», колишнього очільника Чернігівського обласного осередку партії «Наш Край», одного з найвпливовіших політиків Чернігівщини Валерія Давиденка закрили у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Інформацію про закриття провадження повідомили журналісти «Суспільного», які звернулись із запитом до управління інформаційної політики та комунікацій Офісу Генерального прокурора. Виходячи з оприлюднених даних, провадження про умисне вбивство народного депутата закрили ще рік тому, у лютому 2024 року. Справу закрили тихо, без зайвого шуму.

Чернігівець Сергій Гриценко цілий рік прослужив у далекій африканській країні Сьєрра-Леоне, спустошеній двадцятирічною громадянською війною. Він рятував біженців із Ліберії. Виживав у джунглях у п’ятдесятиградусну спеку. Тричі хворів на малярію… Цей рік він вважає одним із найкращих у своєму житті. І навіть не уявляє, що було б, якби він туди не поїхав.

Жити проблемами виборців вирішив я на шляху до Верховної Ради

І через 108 років потому героїчні події поблизу залізничної станції Крути залишають за собою багато таємниць. Однією з таких є дискусія щодо чисельного складу оборонців Української Народної Республіки, а також доля полеглих у нерівному бою з російськими більшовиками захисників молодої української держави, які завдяки власній відвазі, досвідченим командирам, які зуміли організувати вдалу оборону, змогли виграти час для українських політиків. Одним із таких маловідомих командирів був уродженець Чернігова, сотник армії УНР Модест Семирозум. Згадку про цього відважного чоловіка роками раніше вдало розкопав дослідник і краєзнавець з Ічнянщини Віктор Моренець, а от більш повну історію чернігівця дослідив історик і пластун Юрій Юзич. У своїх спогадах Модест Семирозум описує хід бою під Крутами, а також пише про долю полеглих, зауважуючи важливий факт того, що він особисто повертався на місце битви та розпитував місцевих.

Моя передвиборча платформа

Як стверджують вчені, саме бабуся з боку матері має найбільший вплив на життя дитини. Принаймні так пишуть в інтернеті. Не знаю, чи справді вчені досліджували цю тему, а от що в житті це беззаперечно – саме так! Всі, хто зазнав у дитинстві щастя мати бабусю, це підтвердять.

Валентина Чернякова не боялася викликів на партійний «килим»

Земську школу в Брагинцях, що на Варвинщині, досі не внесли до Переліку об’єктів культурної спадщини Чернігівської області. Будівля є однією з найкрасивіших і найкраще збережених шкіл Сластіона – унікальних будівель земських шкіл початку ХХ століття, спроєктованих архітектором Опанасом Сластіоном у стилі українського модерну. Вони слугували навчанню дітей на Полтавщині та Чернігівщині, розвиваючи національну ідентичність.

На багатій українській землі живуть бідні люди?

Померлих у нашій Держанівці поминають у другий після Великодня понеділок. Тітка Параска нав’язує чималий вузол м’ясного і здобного, а в довгастий пластмасовий кошик кладе крашанки і загорнуту в газету пляшку горілки і все те дає дядьку Миколаю.

Завершилося спорудження нової бази навчально-господарського закладу на околиці Бобровиці. Перед цим я одержав чергову догану за перевитрату кошторису будівництва. Додаткові кошти пішли не бозна-куди, а на те, щоб із «сіренького» за проектом навчального корпусу зробити справжній палац науки, щоб територія виглядала належним чином, щоб викладачі мали житло з усіма зручностями.