У Славутичі вже готуються до нового навчального року та обговорюють питання гарячого харчування для школярів. Додаткова державна підтримка має допомогти забезпечити харчування учнів 1–11 класів по всій Україні.

На засіданні виконавчого комітету Чернігівської міської ради 4 червня погоджено низку рішень щодо надання матеріальної підтримки членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України, а також мешканцям міста, житло яких постраждало внаслідок російської військової агресії.

Судовий процес, який зараз триває в Чернігівському апеляційному суді, прикував до себе увагу громадськості та викликав хвилю обурення. На лаві підсудних опинився Дмитро Тютюнник — ветеран, який втратив здоров’я на фронті, захищаючи Україну. Тепер замість пошани та реабілітації держава в особі правоохоронних органів інкримінує йому «злісну непокору працівникам поліції».
Ситуація виглядає парадоксальною, адже сам Тютюнник у цій історії вважає себе постраждалим. Після інциденту з патрульними захисник опинився на лікарняному ліжку через застосування до нього заходів фізичного впливу. Ветеран уже подав офіційну заяву до Державного бюро розслідувань (ДБР) на двох співробітників патрульної поліції.

3 червня зранку відновлено пошукові роботи на річці Сейм у місті Батурин Ніжинського району. Рятувальники спільно з водолазами Конотопської міської рятувально-водолазної служби шукають громадянина 2002 року народження, який зник на водоймі.
У Корюківському районі на річці Дягівка поблизу села Волосківці також тривають пошуки чоловіка 1962 року народження.

У Корюківському районі діють чотири осередки з навчального предмета «Захист України» — в освітніх закладах Корюківської, Сновської, Менської та Сосницької громад. У кожному осередку — по два викладачі.

В ніч на 3 червня невідомі особи завдали значних пошкоджень громадській вбиральні міста Сновськ. Було вибито частину стелі, зламано дверні ручки та пошкоджено інше майно.

Менська громада виходить на завершальний етап реорганізації освітньої мережі.

У селі Змітнів Сосницької громади місцеві волонтерки провели незвичну благодійну лотерею. На розіграш виставили вісім гусаків та два індики, а всі зібрані кошти спрямували на купівлю матеріалів для плетіння маскувальних сіток для українських військових.

Повномасштабна війна кардинально змінила життя багатьох українців. Для чернігівця Василя Губського вона стала точкою неповернення, після якої він пройшов шлях від заробітчанина за кордоном і військовослужбовця до власника бізнесу. Стати підприємцем йому допомогла програма «Грант для ветеранів та членів їх сімей», яку реалізує служба зайнятості.

Між собою ми давно вже назвали це місце «Бульваром Капуцинів». Насправді — це звичайний куточок у центрі міста Прилуки, де щодня збираються люди. Але для багатьох із нас він став значно більшим, ніж просто місцем зустрічі.

​Довкола Ніжинської гімназії №11 розгортається прецедент, який може стати небезпечним маркером для всієї освітньої системи регіону. Батьки майбутніх першокласників отримали відмову у відкритті класу, яку чиновники мотивували браком заяв та «інклюзією». Ситуацію гостро прокоментувала очільниця ГО «Освіта. За зміни» Тетяна Дроб’язко.

До повномасштабного вторгнення Олександр Болотян, уродженець села Смичин, що на Городнянщині, працював у Києві електромонтажником. Звичне життя змінила війна: на початку березня Олександр взяв до рук зброю і став на захист столиці. Згодом була служба на інших напрямках.

Є людські історії, які читаються як звичайна біографія. А є такі, після яких довго мовчиш, дивишся у вікно і думаєш про життя, про війну, про материнські сльози, про дітей, які чекають батька, про українську землю, политу потом і кров’ю.
Історія Сергія Демченка – саме така. У ній немає штучного героїзму чи красивих вигаданих фраз. Є правда. Гірка. Втомлена. Світла. Людська.

Після чергового удару російського «шахеда» по адміністративній будівлі у місті Прилуки місто ще довго оговтувалося від побаченого. Пошкоджені фасади, вибиті вікна, понівечена земля, вирви після гасіння пожежі, знищені клумби біля міської ради – усе це стало черговим нагадуванням про те, що війна давно дісталася навіть тих місць, де ще вчора люди поспішали на роботу, прогулювалися алеями чи просто жили звичним життям.

Повірте, люди добрі, мої земляки, що цієї земної ганьби не бачив у найстрашнішому сні. Навіть багаторічні зарослі у майнівських чагарниках, коли їду мимо них в Бобровицю, не викликали у мене такі нічні кошмарні сни. Чому ж гнітять мене такі думки?

Про цей санаторій раніше гриміла слава на всю Україну. Їхали сюди набратись здоров’я навіть із-за кордону. А потім був період застою, занепаду, людського невдоволення… «А яка ситуація в цьому оздоровчому закладі нині?» – дізнавшись про зміну в керівництві санаторію, цікавляться читачі. Отож, прямуємо в Мену, у мальовниче урочище Остреч, аби відповісти на це запитання.

Є люди, які не бояться починати все спочатку. Історія Валентини Будько з Бахмача — саме про це. Майже у 50 років жінка опанувала професію, яку традиційно вважають «чоловічою», — верстатник деревообробних верстатів. Зробити цей крок їй допомогла служба зайнятості, за сприяння якої Валентина пройшла навчання у Сновському вищому професійному училищі лісового господарства. Вчилася онлайн два з половиною місяці.

У селі Савинки Корюківської громади місцевий ліцей опинився під загрозою закриття через малу кількість учнів. Аби врятувати ситуацію, селяни кличуть у Савинки, Хотіївку та Рейментарівку переселенців із дітьми, які шукають спокійніше і стабільне місце для життя. Обіцяють усіх бажаючих забезпечити житлом.

Днями в рамках міжнародної благодійної акції «Отець Карел для України» монах Карел Стаутемас із Бельгії передав шість спецавтомобілів у громади області. Значну частину коштів на транспорт зібрали від продажу лімітованої серії марок із роботами стритарт-художника Бенксі. Усі марки розкупили за дві години.

Ніжинський обласний педагогічний ліцей, який підпорядкований Чернігівській обласній раді і понад три десятиліття є кузнею інтелектуальної еліти Чернігівщини, опинився в «бюрократичному зашморгу». Поки чиновники формують список навчальних закладів для «Нової української школи» та заявляють про «штатний режим», педагоги та батьки б’ють на сполох: заклад намагаються ліквідувати «тихим» бюрократичним шляхом, блокуючи єдиний документ, який дає право на життя закладу – Порядок прийому.