Обидва його дідусі були на фронтах Другої світової війни. Тато теж обрав мужню професію військового, був полковником. Тож Льоша змалечку мріяв продовжити ратну справу своїх близьких – став артилеристом.

Кухар на війні – чи не найголовніша людина. Світлана Розинко – військовий кухар зі стажем.

Через неординарне прізвище побратими дали йому позивний, співзвучний з прізвищем відомого французького генерала – «Де Голь». А із тезкою – класиком української літератури Миколою Гоголем – у них співзвучні не лише ім’я та прізвище, але й походження. Обоє – з давніх козацьких родів.

Не перестаю захоплюватися жителями с. Корінецьке Талалаївської ТГ, бо вони такі багаті на всілякі творчі вигадки, аби тільки зробити красивішим своє рідне село! Роль першої скрипки, звичайно ж, за старостою Ніною КРИСЬКО.

У селі Горбове Куликівської ОТГ вже багато років працює гурток із ракетоконструювання і авіамоделювання для дітей та підлітків.

Позиція «Клєвер» – чи не одна з найгарячіших точок під час оборони Чернігова. Саме там сходяться чотири дороги, які ведуть до нього.

57-річний водій Збройних Сил України Сергій Мартин (позивний «Зозо») брав участь у небезпечних миротворчих місіях в Лівані, Сьєрра-Леоне та Іраку. А коли в 2014-му росія віроломно вдерлася до Криму та Донбасу, він добровольцем пішов на фронт і відтоді боронить Вітчизну від ненависних окупантів.

Ця сільська історія приємно вразила до глибини душі. Адже в сучасному світі, перенасиченому інформацією про трагедії, жахи, насильство, звіряче ставлення людини до людей і до тварин, цей випадок – як бальзам на душу! Є в наших людей і добро, і людяність! Було це рівно рік тому.

Колектив маленької хлібопекарні при Ріпкинському сільському споживчому товаристві забезпечував хлібом велику територію всієї громади та підтримував своєю продукцією місто Славутич (Київської області), Любецьку громаду та села Чернігівського району.

Уже другий тиждень за дорученням начальника ОВА В’ячеслава Чауса на Чернігівщині триває перевірка об’єктів укриттів.

У вівторок до Чернігівської області прибула благодійна допомога з Нідерландів — 144 велосипеди.

В неділю медичні працівники відзначали своє професійне свято. На жаль, у таких нестабільних воєнних умовах, зважаючи на пережите і на те, що багато медиків зараз разом з воїнами на передовій.

Водій військового медичного автомобіля на позивний «Тоха» – вже вдруге на війні, проте такою її він не бачив.

Полковник Олександр Єрмоленко (позивний «Морпех») за будь-яких обставин буквально випромінює оптимізм. Він любить жартувати і вміє підбадьорити бойових побратимів та друзів. Тому цей мужній, сильний та впевнений добродій – завжди в центрі уваги. Всі бійці про Олександра Володимировича відгукуються з великою повагою: «З ним можна йти в розвідку, у вогонь і воду». І це – найвища оцінка.

Відомий чернігівський краєзнавець Іван Кирієнко розповів зворушливу історію про врятованого людьми червонокнижного сокола-балабана. Під час невдалого полювання молодий хижак був атакований у небі «мирними» птахами і врятувався від погибелі лише завдяки людям.

Пам’ятаєте відео з чоловіком, котрий кидався з велосипедом під російські танки в Бахмачі? Воно облетіло ввесь світ! Героя звати Сергій Шевченко! У минулому – командир танка. Чоловік без зброї став перед колоною танків рашистів і упродовж кількох хвилин стримував її рух. Зокрема, закрив собою оглядові триплекси механіка-водія і таким чином позбавив ворога видимості шляху.

Організувала доставку продуктових пакетів з Чернігова в Бобровицю секретар обласної організації НСЖУ Ольга Чернякова.

Близько 90 елементів комплексного модульного містечка, що доставили в понеділок у Чернігів, почали встановлювати у Киселівській громаді неподалік обласного центру. Загалом містечко складатиметься зі 180 модулів, куди зможуть розселити понад 350 людей. Решта партії такого житла ще в дорозі.

Вже у 215 закладах загальної середньої освіти області завершено навчальний рік, у решти 211 — триває освітній процес з використанням технологій дистанційного навчання. У м. Чернігові остання дата завершення навчального року — 24 червня.

Але той вінець не був рукотворним, його сплітали героїчними характеристиками бойовий командир загиблого старшого лейтенанта Віктора Буца, фронтові однобатівці, відспівували чотири священники, гірко виплакували мати Парасковія Миколаївна, дружина Наталія Леонідівна, старшенька доця Каріна, інші рідні, класна керівниця Ольга Ярмоленко, численні друзі і знайомі. Вінок слави герою земляки сплели своїм шануванням, опустившись навколінці, сотні жителів Бобровиці.