Левковичі – село, яке російські солдати окупували чи не з перших днів війни. Через невелику відстань до Чернігова Левковичі стали зручним для наступу місцем. Саме їхніми дорогами проходили колони ворожої техніки, яку російські солдати ставили на околиці села і під хатами людей та обстрілювали Чернігів, бо ж добре знали, що наші військові не будуть стріляти у відповідь.

Через 102 роки після битви під Крутами нащадки російських окупантів знову спробували завоювати Україну. І якщо тоді їхній наступ на Київ пролягав залізницею, то цього разу колони російської військової техніки йшли відремонтованими дорогами.

У тридцятилітнього чернігівця Євгена Деркача – цілком мирна професія. Але з першого дня війни він мужньо боронить рідну землю від окупантів. Брав участь у багатьох запеклих боях, займався розвідкою, під шаленими обстрілами вивозив дітей із Чернігова, а зараз розміновує наші міста і села.

У Чернігівській області тривають першочергові роботи з відновлення пошкодженої інфраструктури.

До Чернігівщини надійшло 100 велосипедів у рамках акції “BikesforUkraine”. Це — міжнародна кампанія зі збору велосипедів у міста України, постраждалі від війни. Одним із ініціаторів акції є громадська організація «Еко місто Чернігів».

Добрянська територіальна громада – одна з прикордонних громад Чернігівщини, розташована по сусідству з республікою Білорусь. Як відомо, основні сили окупаційних військ, які штурмували Чернігів, заходили через контрольно-пропускний пункт Сеньківка, що в Семенівській громаді, і перетинали Семенівську, Городнянську та частково Ріпкинську громади.

Бойові дії на Чернігівщині тривали понад місяць. Увесь цей час значна частина населених пунктів області була окупована російськими військами, які вбивали, грабували і тероризували мирних жителів.

Їхні руки та ноги росіяни туго зв’язали шпагатом, а очі пов’язали ганчіркою й силоміць поставили на коліна перед виритою могилою. Перший постріл влучив у голову молодшому братові – він скотився одразу у вириту яму. Потім поцілили в голову старшому, й після цього вистрелили в обличчя середньому. Один із них врятувався…

Наш Чернігів – місто героїв. І один із таких мужніх людей – Анатолій Михайлович Кобець.

Завідувачка відділення екстреної медичної допомоги (приймально-діагностичне відділення) Чернігівської обласної лікарні Тетяна Лукаш ввесь час, поки на Чернігівщині велися бойові дії, жила і працювала в лікарні.

Їй було всього 10 років, коли в село зайшли гітлерівці – чужі люди з далекої Німеччини, яких всі називали фашистами.

Відповідь на зверненнящодо неприпустимості дій начальника 1-го відділу Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майора ОЛЕШКА Олега Анатолійовича.

Ні війна, ані звичні для всіх забобони не можуть спинити справжнього кохання – у п’ятницю 13-го травня фахівці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зареєстрували 51 щасливу сім’ю. 

В Україні війна, Президент і Уряд занепокоєні, що на соціальні й військові потреби необхідні щомісяця п’ять мільярдів доларів. Майже стільки надходжень недоодержав державний бюджет у квітні. Навряд чи краща економічна ситуація буде у травні.

Лікарі завжди були янголами, які захищають наші життя. Проте під час війни це той тил, ті герої, які боронять нашу державу так само, як і військові на фронті. Тільки в них свій фронт – медичний.

У Чернігівській області запровадили низку нових тимчасових обмежень, які стосуються цивільного населення. Вони будуть діяти у чотирьох прикордонних районах. Про це поінформувала Державна прикордонна служба.

Олександр Кондрацький 15 років працює слюсарем сільської дільниці «Чернігівгазу». Його село Нова Басань з перших днів війни опинилося в рашистській окупації – через нього та ще декілька сусідніх російські ординці намагалися пробитися до Києва.

У товаристві «Земля і воля» вчасно підживлені й повністю засіяні всі 33 тисячі гектарів орендованих земель. Перед виводом техніки на весняні поля подбали про безпеку роботи механізаторів та інших працівників, зайнятих на польових роботах.

Понад десять років тому Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин започаткував привітання ветеранів-фронтовиків Другої світової війни з Великою перемогою над нацистськими окупантами. Тоді на Бобровиччині жили 260 таких бойових ветеранів. Кожен з них одержав від господарства привітання, квіти і матеріальну допомогу.

Таку оцінку російським загарбникам дав оборонець Чернігова, Герой України, генерал-майор Віктор Ніколюк.