«У вас не оккупация – у вас спецоперация по восстановлению мира. …Через пару-тройку дней ми возьмем Чернигов, тогда ми вам тут все наладим», – це говорили російські військові у Тупичеві на Чернігівщині – селі, яке 36 днів було в окупації.

На Чернігівщині триває набір фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, які допомагають захисникам адаптуватися до цивільного життя, отримати пільги, медичну реабілітацію та роботу. Кандидати мають бути громадянами України з освітою не нижче бакалавра, а подати заяву та пройти тестування можна через платформу «е-Ветеран». Наразі у тринадцяти громадах області є 14 вакантних посад фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.

Через широкомасштабне вторгнення росії на територію України вже п’ятий рік поспіль Український та регіональні центри оцінювання якості освіти замість традиційного ЗНО будуть проводити Національний мультипредметний тест (НМТ). Реєстрація на тестування стартує 5 березня і триватиме до 2 квітня. А от основна сесія запланована з 20 травня до 25 червня. Як і минулого року, іспит буде одноденним: чотири предмети за чотири години.

На Майдані він був сотником «свободівської» сотні і мав позивний «Батя», на війні отримав інший позивний – «Отаман». Високий і кремезний чоловік з козацьким чубом та вусами, він і справді чимось схожий на козацького отамана. Більшість свого життя працював в агросфері, обробляв землю, але в якийсь момент відчув, що це не зовсім його призначення, адже він – воїн.

У випуску газети Чернігівщина» № 8 (1074) від 19 лютого 2026 року у статті «Архіви все-таки не горять!» за авторством Сергія Дзюби було поширено недостовірну інформацію.

Появу нової команди керівників Чернігівської обласної прокуратури можна вважати водночас феєричною та провальною. Викинули в інформаційний простір плеяду гучних кримінальних проваджень, більшість з них до цього часу так нічим і не увінчались, а деякі з них навпаки – залишають сумнівний негативний шлейф. У той самий момент суспільство мало поінформоване про варягів-керманичів, призначених на Чернігівщину Офісом Генерального прокурора. Один із таких – заступник луганчанина Сергія Дейнеки, уродженець Рівненщини Андрій Котяш. Нас він зацікавив у першу чергу через те, що це – єдиний із замів керівника Чернігівської обласної прокуратури, хто отримує чималу пенсію в Пенсійному фонді, розмір якої складає майже 67 тисяч гривень щомісячних виплат.

Тетяна Лепська з дитинства й навічно пов’язана з малодівицькою землею. Тут її півонії та матіола, запах липового цвіту, свіжість літнього ранку, настояного на молодій зелені. Саме тут, у маленькому селищі під Прилуками, – її дім, її улюблене райське місце на цій грішній землі, пам’ять про дідів та прадідів…

У блекауті час перестає бути аналітиком. Він більше не рахує виконані справи, не ставить галочки навпроти «встигла», не питає, ким стала і що заробила.

У туристичній частині парку природи «Беремицьке», котрий розташований в Остерській громаді на Чернігівщині, мешкає п’ятирічна лосиця Єва. Утримують тварину в спеціальному вольєрі. Годують сіном та віниками з гілок молодих дерев. Попри прекрасні умови утримання, Єва все ж іноді депресує, оскільки, за словами працівників парку, лось є дикою твариною і потребує простору. А от табун диких коней зимує просто посеред снігів та морозів.

Родина Лисенків мешкає в одній із п’ятиповерхівок м’ятно-дослідного мікрорайону у Прилуках. Проста, звичайна, скромна родина. У Буковель вони не їздять, високих посад і доходів не мають – притому постійно донатять і серйозно займаються волонтерством. Весною саджають городи, живуть, начебто, звичайним життям. І, в той же час, незвичайним.

З війною все змішалося в країні, у наших душах та долях. Свята якось поступово зникають, дедалі більше плачемо, а не співаємо. Іноді здається, що від колишнього життя залишаються уламки, що ми вже ніколи не будемо такими, якими були.

Той січневий день починався похмурим ранком після чергової тривожної ночі. Багато годин без електропостачання. У великих містах – холодомор, влаштований нашим одвічним ворогом. І нам треба здолати цю темряву, цей холод і залишитися людьми, залишитися українцями! Чи то у містах, чи то у селах люди, які чимось зайняті, стараються ефективно використати час «із світлом». Є і ті (добре, що їх не так багато), хто цей час «із світлом» свідомо чи несвідомо використовує для того, щоб опублікувати у соцмережах гнівний пост, бо, бачте, не за графіком світло вимкнули. Такі люди не зважають на новини, бо, на їх думку, там теж все не так… А ворогу тільки подавай таку писанину!

Наталія Демʼянець з Ічні довела: мрії не мають «чоловічих» чи «жіночих» професій. За освітою вона бухгалтер, але тривалий час не працювала за фахом. Прагнула знайти роботу, яка б приносила задоволення. Із захопленням дивилася на жінок за кермом авто і ловила себе на думці: а що, якби й собі спробувати.

Пам’яті Олександра Ковтуна, який вмів ловити рибу руками, а ворожі дрони – кулеметом

У сучасному світі все більше жінок доводять: професія не має статі, а новий старт можливий у будь-якому віці. Яскравий приклад — історія трьох жінок, які наважилися опанувати так звану «чоловічу» професію машиніста-кочегара котельні.

Війна змінила обличчя Носівки. Тепер це не просто тилове місто на Чернігівщині, а справжній вулик, де у шкільних коридорах, сільських клубах та приватних садибах кується захист для наших військових. Місцеве волонтерське об’єднання «Маскувальник» доводить: громадянське суспільство ‒ це не абстракція, а конкретні люди, чиї руки щодня наближають Перемогу.

Хочу висловити щиру вдячність керівництву ТОВ «Земля і воля» та особисто Валентині Онисимівні Черняковій за фінансову допомогу нашій сім’ї в придбанні слухового апарату для мого сина.

Ларисі Павлівні Христенко, яка живе у селі Стара Талалаївка на Прилуччині, 74 роки. Скільки себе і пам’ятає, все вишивала і вишивала – наволочки, рушники, скатертини. Це коли траплявся вільний час, адже у жінок, які живуть у селі, роботи буває багато і дуже багато, та ще коли і сім’я не мала. Вона ж народила і виховала трьох синів і доньку. Постійно працювала на різних роботах. На пенсію вийшла як молодша сестра медична із стаціонару районної лікарні. Її вишивки завжди красувалися на виставках робіт народних умільців району, потім громади. А минулого року вишиті нею рушники потрапили навіть на «аукціон»…

П’ятий рік колектив державного підприємства «Дослідне господарство “Іванівка”» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України – в судах. П’ять років селяни відстоюють право на нормальне існування, роботу, зарплати та впевненість у завтрашньому дні. І якщо раніше працівники держпідприємства відбивались від рейдерів, які у прямому розумінні розікрали збіжжя, не сплачуючи в господарство ні копійки, то зараз відбиваються від прокурорів, які організували проти «народного директора» кримінальну справу.

Днями житель Олишівки Чернігівського району Микола Середа, котрий з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає нашим військовим, отримав відзнаку за свою працю від командування ОК «Північ».