Клята війна зламала не тільки людські долі в рідній Україні, а й долі наших пухнастиків. Серед таких маленька собачка Люська, що втратила господарів у селі на кордоні з ворогом. Про неї написала Валентина МИСНИК, вчителька-пенсіонерка з села Білошицька Слобода, у Корюківській районній газеті «Маяк».
Багатостраждальна Шишківка… Виїхали майже всі жителі, а багато мовчазних чотирилапих залишилося…
Були повноправними членами сімей, а, нашвидку покидаючи село через обстріли, деякі господарі не забрали з собою тваринок. Я дізналася від куми Валентини, що біля її обійстя залишилася собачка Люська. Її покинув хтось давно, а жінка її підгодовувала. Дуже перейнявшись долею тваринки, я поставила мету – забрати її до себе. І ось удосвіта, будь-що-будь, коли на зеленій траві грала чиста роса, їдемо на автівці до Люськи в Шишківку. По-людськи повинно бути, тільки так!
Уявіть собі: під хвірткою, скрутившись клубочком, Люся чекала господиню, а десь, зовсім близько від нас, невгамовно виводив свою пісню соловейко. Від радості собачка крутилася навколо нас, а очі були повні сліз…
Зовсім не перебільшую, адже хвостаті все розуміють, тільки не розмовляють і не вміють зраджувати. Нашвидкоруч дещо забрали з речей, а на почесному місці – вона, Люська.
Мій Амур, побачивши незнайомку, вчинив не по-лицарськи: безперестанку протестував у вольєрі, місця собі не знаходив. Через кілька днів почав придивлятися пильніше, а чотирилапа дівчинка почуває себе як вдома. Анітрохи не сумніваюсь у тому, що все буде добре. Я щаслива від зробленої доброї справи!
Найпоетичніший місяць травень зі своїм дивоцвітом завершив найкращу пору року – весну! Миру всім!
Фото ілюстративне з відкритих джерел
