У історії Носівської міської лікарні ім. Ф.Я. Примака головна глава – хірургія.

Складні життєві обставини штовхають слабких людей до прірви, а сильних та креативних – до пошуку дієвих рішень. Війна та скрута підштовхнула борзнянку Людмилу Блоху до заняття, яке приносить гроші та задоволення – лозоплетіння. За трохи більше ніж два роки її вироби стали впізнавати поціновувачі з різних куточків нашої безмежної країни, у майстрині з’явилась навіть власна лейба.

На сьогодні у Чернігівській області ситуація з інфекційними захворюваннями контрольована, втім, нестабільна з тенденцією до зростання захворюваності і можливістю виникнення спалахів. А єдиним дієвим рішенням проти епідеміологічних спалахів тієї чи іншої інфекції залишаються щеплення. На жаль, наразі багато батьків відмовляються робити планові щеплення своїм дітям, тим самим наражаючи їх і оточуючих на небезпеку. Адже чим нижчий показник профілактичних щеплень у населення, тим нижчий рівень колективного імунітету і тим більший ризик спалаху епідемій.

Бобровицький районний суд вражає стабільністю! Щоправда, не так справедливістю ухвалених судових рішень, як феєричним умінням обходити Закон. Після чотирьох раундів відфутболювання поліцейського адмінпротоколу, складеного на власницю нелегальної автомийки, провадження закрили за строками давності. Як ми вже повідомляли, до цього виду нелегального бізнесу ймовірно має стосунок помічниця нардепа Бориса Приходька Тетяна Олешко.

Вісім громад Чернігівської області отримали державну субвенцію на створення та модернізацію харчоблоків в школах. На це область отримала трохи більше 60 млн гривень.

У підземних переходах і на вулицях міста останнім часом продовжують з’являтися все нові і нові яскраві сітілайти, реклама на зупинках громадського транспорту та білборди проєкту Drone Force Сухопутних військ Збройних сил України. Drone Force шукає вмотивованих громадян, які працюватимуть операторами БпЛА у найбільш технологічних підрозділах Сухопутних військ Збройних сил України.

Жінки з Менської громади приводять до ладу старі, але унікальні мозаїчні зупинки громадського транспорту.

«Зараз я воюю своїми вміннями і навичками для того, щоб у моє рідне місто більше не прийшла війна», – каже боєць із роти радіоелектронної боротьби 1 окремої танкової Сіверської бригади на псевдо ГенГен.

Коли настає період сушки кукурудзи на елеваторі ТОВ «ТАС Агро Північ», який розміщений в самісінькому центрі селища, жителі Талалаївки страждають від того, що лушпиння від кукурудзи розлітається на кілометри навкруги. Особливо потерпають жителі прилеглих до елеватора вулиць. Відходи виробництва потрапляють у колодязі, від чого вода стає непридатною до вживання, залітають у найменші шпаринки будинків. Не досліджено, як ці викиди виробництва впливають на здоров’я людей – однозначно не сприяють його покращенню. Ця проблема існує з 2011 року! Вона ніби трішки призабувається до початку кожного нового сезону сушіння кукурудзи.

Листи, заяви з проханням про допомогу дуже часто надходять до Героя України, генерального директора товариства «Земля і воля» Леоніда Яковишина. І здебільшого з плачевним приписом: «Остання надія на Вас…».

Настоятель Ніжинського Спасо-Преображенського храму отець Петро Гавриш преобразив колись занедбане церковне подвір’я у квітучий сад, де, окрім фруктових дерев, зокрема персиків, ростуть розкішні виноградники. У душпастиря – аж 35 сортів винограду, кожен із яких є унікальним і за кожним з яких потрібен особливий, навіть щоденний догляд. Складно навіть уявити, що такі наливні грона можливо вирощувати на Півночі України.

Здається, що Бобровицький районний суд стає дедалі більше схожим на контору, яка обслуговує приватні інтереси окремих осіб, аніж на представництво судової гілки влади, що ухвалює рішення іменем України та в інтересах народу України.

Чернігівщина попрощалась із бойовим льотчиком капітаном Олександром Мигулею, на рахунку якого збиті ворожі ракети, врятовані життя та величезна бойова робота з авіаційної підтримки Сухопутних військ.

Ларс Петер Фреден, 73-річний шведський політик, який працював у дипломатичній службі Швеції понад 30 років, приїхав в Україну, щоб проїхати вздовж лінії фронту на велосипеді. Каже, зробив це для того, щоб привернути увагу Європи до війни в Україні. Таким чином чоловік хоче не лише підтримати нашу країну в такий складний час, але й донести світовій спільноті інформацію про російські злочини, про героїзм та будні українських воїнів, про стійкість українського народу. Під час своєї поїздки він писатиме статті для шведських та міжнародних ЗМІ.

П’ять місяців тому в Чернігові у мікрорайоні Старі Масани по вулиці Івана Молявки, 8 загорівся дах будинку на дві квартири. Причину загорання і, що найважливіше, осередок пожежі на той час достеменно встановити не вдалося.

Чернігівець Максим Лисенко – командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти. До 24 лютого 2022 року підрозділ займався лише розмінуванням території. Однак з початком повномасштабного вторгнення свої вміння та знання довелось використовувати на практиці в умовах справжньої війни.

Минулої суботи Бобровицька громада на траурному мітингу «Вічна пам’ять Героям» навіки прощалася з воїном, який віддав найдорожче – своє життя – за майбутнє України, за її свободу і незалежність. Боляче було дивитися, як від горя не могли стримати гіркі сльози навіть мужні чоловіки, бо їхній побратим Прокопчук Костянтин Іванович повернувся додому на щиті, в закритій домовині.

У центрі села, біля магазину, хазяїн встановив альтанку. Здається, що вона ніколи не буває порожньою. І людей тих уже – жменька лишилася, а тут – як медом помазано!

Вчителі та батьки учнів Яблунівської школи, що на Прилуччині, просять голову Чернігівської ОВА не допустити закриття навчального закладу. Навчання в школі вже два роки як проводиться дистанційно. Все – через заборону Чернігівського окружного адміністративного суду. Підставою для заборони експлуатації приміщень школи стало невиконання приписів щодо усунення порушень вимог пожежної безпеки. Педагоги переконані, що керівництво громади зумисне не усуває порушень, щоб закрити навчальний заклад.

70-річний ювілей нині відзначає Микола Петрович Дейкун – лікар, науковець, щира та добра людина. Про себе він говорить просто: «Медицина та громадське здоров’я – моє покликання, моя доля і сутність всього мого життя». Девіз життя: «Пливу не так, як дме вітер, а як налаштую вітрила».