Відомий у Запоріжжі журналіст, поет, музикант, автор пісень, а нині – штаб-сержант управління комунікацій ОК«Північ» Тарас Василенко зробив свій нелегкий вибір у травні 2024 року. Отримавши повістку, чоловік не ховався, а пішов до ТЦК та СП і приєднався до Збройних сил України. Каже, боявся, але про свій вибір не шкодує, бо зробив його найперше перед собою.

У мікрорайоні Лукашівка міста Бобровиця двоє чоловіків створили локацію, яка приваблює сюди мешканців всього населеного пункту. Розташований райський куток поблизу багатоквартирних будинків на вулиці Благовіщенській. Територія, на якій знаходяться дитячий і спортивний майданчики, стадіон, гойдалки, власна алея з лавами, – завжди доглянута та прибрана, а довкола цього охайного місця росте 85 видів дерев і кущів – справжній дендропарк! Все це – робота рук двох ентузіастів: Михайла Зайця та Петра Подолянка, які до того ж працюють у ТОВ «Земля і воля».

Четвертий навчальний рік в умовах повномасштабної війни на Талалаївщині розпочався повітряною тривогою.

Як не вмовляла себе Ганя заснути, не виходило. Тривога переповнювала її серце настільки, що воно гупотить, як не вискочить. Не переконаєш ту тривогу, дуже глибоко засіла… Колько її спить он спокійнісінько. І правильно. Завтра у них далека дорога і дуже відповідальна справа попереду. При згадці настільки та справа відповідальна, її серце так затрепетало, що аж схопилася, глибоко вдихнула, ковтнула води, під язик поклала капсулу корвалменту.

На фестивалі Bouquet Kyiv Stage відбулася унікальна подія – вперше ветерани війни представили театральний фрагмент за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського. Постановку підготував «Театр ветеранів» під керівництвом мужнього воїна і талановитого режисера, заслуженого діяча мистецтв України Ахтема Сеітаблаєва. Як зазначає режисер, цей проєкт – не просто мистецька ініціатива, а важливий крок до психологічної та соціальної реабілітації військових.

Цього року перший дзвоник пролунав для майже 6 тисяч першачків Чернігівщини. Уже четвертий рік День знань для майже 84 тисяч школярів області стартує в умовах повномасштабної війни.

Бізнесмен, активіст Майдану, доброволець, розвідник ГУР МО – Сергій «Степ» Васильчук. Людина, яка не шукала слави, але залишила по собі пам’ять, сильнішу за неї. Нині сквер у столиці названо на його честь.

Колектив Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН вітає з ювілеєм відомого вченого в галузі сільськогосподарської мікробіології, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка НААН, Заслуженого діяча науки і техніки України Віталія Васильовича Волкогона, якому виповнилося 70 років.

Тома завжди панічно боялася жаб. Не дай Боже їй де побачити ту сіру бридоту – верещатиме, як порося, якого каструють. Ще як школяркою була, хлопці спеціально могли їй підкинути жабенятко та чекати, коли Тома вчинить лемент. А їм смішно! Томі уже й за 60, та вона не перестала боятися жаб. Останнім часом вони ввижаються їй де хоч і змушують серце тремтіти. Віднедавна ще одна біда. Лиш засне горілиць, відчуває, що на грудях сидить не звичайна жаба, а здоровенна така, і тисне на неї. Серце тоді стукоче, як не вискочить. Вона лупне очима і боїться до себе руками доторкнутися, бо явно бачить жабу на грудях. Кому про це не скаже, то ледь пальцем біля скроні не крутять. Господи, яка жаба? Що ти, жінко, вигадуєш?

Пропонуємо опанувати військову спеціальність за обраним напрямком у навчальних центрах ЗСУ та вищих військових навчальних закладах.

У Гончарівській громаді на базі місцевого центру надання соціальних послуг працює відділення стаціонарного догляду. Зараз там перебуває четверо людей: троє із них мають інвалідність, одна людина маломобільна.

Тарас Козуб – музикант і майстер традиційних народних інструментів. Після важкого поранення на фронті й ампутації руки він змайстрував для себе ортез. Не для того, щоб нормально функціонувати, а щоб знову грати. І звучати, як Україна.

Другого липня Василю Хохльонку з Новгорода-Сіверського виповнилося 70 років. Одразу й не скажеш, що цей спортивний і підтягнутий чоловік розміняв сьомий десяток. Попри поважний вік Василь Анатолійович не покидає педагогічну ниву, досі працює вчителем фізичної культури й викладає «Захист Вітчизни» у Новгород-Сіверському державному ліцеї імені Ушинського.

Лікарі, які з 2025 року завершили підготовку в інтернатурі в одному з 20 державних закладів вищої освіти у сфері управління МОЗ або МОН і працюватимуть у сільській місцевості або на прифронтових територіях, можуть отримати від держави 200 000 грн.

Ніжинський РТЦК та СП проводить відбір кандидатів для проходження військової служби за контрактом з числа військовозобов’язаних та цивільних громадян.

Головний сержант 4-ї механізованої роти 32-ї окремої механізованої сталевої бригади Олексій Назаренко на позивний «Толковий» свою військову кар’єру почав у квітні 2022 року. Хлопець мріяв служити у Збройних Силах України ще до початку повномасштабного вторгнення, проте через здоров’я мав статус обмежено придатного, його на службу не брали. Та з початком відкритої війни він все ж таки втілив свою мрію – став військовим.
За плечима у Олексія – участь у боях на Харківському та Донецькому напрямках, де отримав поранення. Наразі Олексій навчає на полігоні 32-ї бригади новоприбулих солдат усьому, що знає сам, і чекає повернення на «бойові».

… А на розі я його несподівано й зустріла. Ще зо два роки тому це був приємний, інтелігентний чоловік з охайною, гарною бородою, богемний та елегантний. Він вважався кращим саксофоністом у місті, грав у джазовому оркестрі, у складі якого побував на різноманітних фестивалях у Чехії, Австрії та Латвії.

Я і не сподіваюся на те, що всі мене зрозуміють. Бо так не буває. Ми всі різні, і цінності різні у кожного. Хтось, як найдорожчих людей, чекає у гості сестер чи братів, має душевну необхідність чути їх і бачити, а хтось із ними навіть не вітається… Та все ж – коли хтось, прочитавши ці рядки, знайде у телефонній книжці абонента під іменем «сестра» чи «брат» і набере йому… Дякую, ви почули мене! Бо невже отой клапоть землі чи батьківська хата у селі варті того, щоб не чути і не бачити ту людину, з якою спали на одній подушці, їли із однієї тарілки і… мріяли: «Ось виросту!»

Максим Семенов – фізичний терапевт, який взимку 2022 року покинув улюблену роботу та пішов боронити країну, добровільно приєднавшись до Збройних сил України в перші дні повномасштабного вторгнення росіян. Чоловік у складі роти охорони Козелецького РТЦК пройшов чимало боїв на Чернігівщині, потім брав участь в обороні Бахмута, Кліщіївки та Андріївки. А під час контрнаступу на Запорізькому напрямку Максим отримав тяжкі поранення. Йому довелося пройти нелегкий та тривалий шлях відновлення. Після майже року реабілітації його списали з армії, і він знову повернувся до своїх пацієнтів. Тепер допомагає відновлюватися як цивільним, так і військовим.

«Не було би щастя, та нещастя допомогло» – давня приказка, котра якнайкраще вимальовує ситуацію з демографією Півночі України. Як би там не було, однак через війну на Сході країни села Чернігівщини отримують свіжу кров і приплив молоді у вигляді тимчасово переміщених осіб. Втім, як відомо, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.