Спочатку – лезгинською в Дагестані. Своєю рідною мовою вірші українців нині переклав відомий лезгинський поет, прозаїк, драматург, журналіст, педагог, громадський діяч, почесний член Товариства дагестанців у КиєвіСажидін Саідгасанов.

Потім з’явилися чудові переклади африканською мовою ефік у Нігерії. Твори Сергія і Тетяни нещодавно переклала поетеса, прозаїк, педагог, еколог та міжнародна громадська діячка, Принцеса Ловелін Ейо. 

А Сергій Дзюба також блискуче, римовано переклав вірші талановитих зарубіжних колег українською мовою – з лезгинської й ефік. Наразі відомий український композитор Петро Лойтра одразу дві нові пісні на вірші Ловелін Ейо та Сергія Дзюби створив. 

Втім, співробітництво з нігерійською принцесою продовжилося. І саме за її сприяння, вірші народних поетів України перекладені в Гані – мовою акан (мфанце). Переклав відомий африканський поет, перекладач, педагог і міжнародний громадський діяч Фелікс Атта Амоако (Felix Atta Amoakoh) з Гани. Це – 83 переклад творів Тетяни та Сергія Дзюби мовами народів світу. Натомість добродій Сергій переклав вірші пана Фелікса українською.  

Гана – держава в Західній Африці, відома раніше під назвою Золотий Берег. На півночі вона межує з Буркіна-Фасо, на заході – з Кот-д’Івуаром,  на сході з Того, а з півдня омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. У країні є поклади золота, алмазів, бокситів, марганцю та нафти. Більша частина Гани – савана, а на південному заході – вологі тропічні ліси. До 1957 року Гана була колонією Великобританії. 

Нині – незалежна країна. Форма правління – президентська республіка. Це – аграрна держава, головні галузі промисловості – гірнича, металургія, текстильна та харчова. Основні торгівельні партнери – Нідерланди, Нігерія, Великобританія США та Китай. Населення – близько 23 мільйонів людей. Головні етноси, котрі складають ганську націю – акан (53 відсотки), мосі та еве. Основні релігії – християнство (64 відсотки), анімізм й іслам. 

Футбольна збірна Гани – одна з найсильніших команд Африки. Вона досить успішно виступала на чемпіонатах світу, грала в фіналі чемпіонату Африки. 

А зараз – пропонуємо вашій увазі вірші українців у перекладі мовою акан (мфанце) – Akan, Mfantse. Це – чарівна, неповторна мова африканського народу акан.  

Публікуємо ці ж вірші українців і в чудовому перекладі англійською мовою. Перекладачка – Принцеса Ловелін Ейо з Нігерії.

By Serhii Dziuba

* * *

On eternity’s silver palm

a little girl

combs her hair

with moonlit comb

and doesn’t see her face

in the capricious mirror

where her glance is

with the wrinkles

of an unknown

woman. 

* * *

On an island

as distant as Eve’s tears,

hugged tightly 

by blinding white rocks,

where the horizon

could be captured

if it didn’t run into the sea,

the music found

a shelter

to give birth 

to a Man

and Woman. 

* * *

Live long,

write little

and don’t blame Heaven 

for your sins.

* * *

Crying beauty: 

her eye – 

lashes in tears

attract

a rainbow.

* * *

Folks,

please, be quiet –

I cannot hear the sea.

* * *

Old, old

guitar stands heavily

in the corner,

like a child. 

By Tetiana Dziuba

* * *

The day departed with the railroad station’s clamor,

and the shadows became as long as the tracks

which lead into night’s blind alley.

They are crossed by women,

diminished anna kareninas,

who are sheltered from problems

only till dawn.

* * *

There will be silence the color of hope,

there will be peace the color of happiness,

and the apple will fall, splitting in two;

its halves will be eaten by happy lovers,

who won’t notice the crying Eve behind the branches

cursing her ancient scurvy. 

* * *

The salt of time seeps

like sand from an ancient clock,

it burns, aches, irritates

and then dissolves

becoming sea,

in which it’s pleasant to rock 

on waves of remembrance.

Unfortunately not for long,

because people are land creatures,

and the sea is of salt.

* * *

Princesses always fell for fools,

says folk

wisdom.

* * *

I ring the numbers, which

I don’t know by heart, at the time

when nobody picks up the phone.

Only then I can hear the message

I always wanted to hear.

Translated byLovelyn Eyo 

Сергій Дзюба також переклав українською вірші африканського поета Фелікса Атта Амоако з мови акан (мфанце).

 Фелікс Атта Амоако (Felix Atta Amoakoh, Гана) 

«Добро – не кишеня, воно не буває малим!»

Народився 11 травня 1975 р. в Гані. Відомий поет, перекладач, педагог, міжнародний громадський діяч. Вірші надруковані в поетичних антологіях у багатьох країнах. Лауреат міжнародних літературних премій. Нагороджений Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за власний творчий доробок та популяризацію української літератури в світі.

Душевне тепло

Мандрівка життям, наче потяг швидкий, промайне,

А згодом забудуться очі, вуста та обличчя…

І весни барвисті уже не застануть мене,

А вірші, мов листя, загубляться в часі навічно.

І лиш милосердя та щире, душевне тепло

Не вичахнуть в світі, не змиються зливами в Лету;

А ті, що любитимуть потім, згадають: було…

Помоляться тихо за царство небесне поета,

Що жив добротою та вірив у справжні дива,

І мріяв тоді, коли навіть нестерпно жилося.

Складалися літери звичні в чарівні слова,

А лезо кривавило п’яти, беззахисно босі…

Добро – не кишеня, воно не буває малим,

І створене серцем не варто звіряти з достатком.

Розтануть скарби, мов сніги чи оманливий дим,

Та людяні справи залишаться в душах нащадків!

* * *

Зі сходу тінь крадеться у вікно…

І хто з нас, Боже, винен без вини?

Навідайтеся у порожні сни,

Зігрійте серце людяним крилом. 

Лиш не мовчіть і не судіть оту,

Яка пройшла крізь лихоліття втрат;

Себе губила – довго, наче кат,

Пірнувши в безнадійну самоту.

Вже й не підняти гирю голови,

Яку байдужість стомлює – не злість…

Крадеться тінь, немов останній гість, – 

Людинозвіром, – у вікно вдови.  

Одружений із самотою

Під місяченьком молодим, щасливі,

Ми пристрасно, окрилено жили;

Ділилися словами, серцем, дивом, –  

Немов боги, не бачили імли!

Сміялися так легко і нестримно,

Не розрізняли будні та свята…

Тепер завмер – весь безпорадний, зимний, 

Бо вже в крові – печальна самота.

Ти зникла, наче птаха перелітна, –  

Немає вдома сонечка мого!

Невже ніколи не побачу літа?!

Душа – бездушна: попіл, не вогонь… 

Так тужно висну між землею й небом,

Ножем у тілі – невигойний біль!

Дружино, я без тебе – як амеба,

І навіть тиша – лячна заметіль…

Одненьке світло – милі оченята

Всміхаються з портрета на стіні…

Благаю – поверни жадане свято,

Тебе чекаю ночі всі та дні!

Я зараз – лиш розтята половина,

Бездомний кіт, а не колишній лев…

Прилинь, дитинна, сонячна, єдина, 

Найкраща із принцес і королев!

©® Фелікс Атта Амоако (Felix Atta Amoakoh), Гана

© Українською з мови акан (мфанце) переклав Сергій Дзюба