|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 22:08 | 08.05.2020

Історія

5 вересня 1991 року відбулася дев’ята позачергова сесія Бобровицької районної ради народних депутатів двадцять першого скликання, на якій розглянуті шість питань, три з яких стосувалися «ГКЧП»:


 Але тривогу забили лише в 1991 році, і не владні структури, а профспілки і лікарі


З Омбиським монастирем Різдва Богородиці пов’язано багато подій, що можуть свідчити не лише про перебіг історичних процесів, але й про землеволодіння, державний устрій і повсякденне життя наших предків.


99 років тому у ніч на Івана Купала, із 6-го на 7-ме липня 1921-го року, бандит Калівошко (який потім виявився агентом НКВС Федором Гончаровим) убив Івана Васильчикова – командира найуспішнішого партизанського повстанського загону чернігівського Полісся, знаного як отаман Галака.


Більш як три з половиною століття тому поблизу полкового містечка Ніжин відбулась подія, яка на три століття вперед визначила подальшу долю України – бути сателітом Московії. В історії ця подія відома як «Чорна рада»…


Декоративне панно, яке прикрашало фойє у готелі «Градецький», розібрали і передали до Чернігівського обласного художнього музею ім. Галагана.


Пам’ятник першому комуністу – так називають у Петрушах, що на Ріпкинщині, пам’ятник місцевому робсількору (робочо-селянський кореспондент, - Авт.) Роману Опанасенку. Його вбили у 1926-му році так звані «куркулі», закопавши бездиханне тіло в полі аж по саму шию. По тому повстанці розклеїли в Петрушах листівку несмішливого характеру: «Пака полє нє пажньотє – ви Рамана нє найдьотє».


Доморобне виробництво тканин було поширене на теренах України від доби неоліту. За часів Київської Русі воно відокремилося в окреме ремесло. Головним матеріалом для ткацтва були льон та коноплі.


Слобідська церква віджила своє?

Середа, 20 травня 2020 19:22

У селі Слобідка Талалаївського району потроху відходить в небуття дерев’яна Покровська церква.


Уродженець Чернігівщини сержант Андрій Федотович Савенко (1912-1988) пройшов Велику Вітчизняну війну з перших до останніх днів, був командиром відділення 2-ї понтонної роти 108 Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 2-ї Гвардійської танкової армії, під артилерійським і кулеметним вогнем організовував прокладання через річки і канали підводних мостів для форсування і переправи танків і просування радянських військ.


Сторінка 1 із 3