Досліджуючи українські стародруки в монастирських книгосховищах Святої Гори, уродженець Чернігівщини, дослідник афонської спадщини Сергій Шумило виявив несподіваний зв’язок одного з примірників Острозької Біблії з Чернігівською архієпископією. Книга належала ієромонаху Каллісту Меновському — наміснику катедри Чернігівської архієпископії, який, можливо, походив із Мени. У 1754 році Біблія вирушила з Полтавського полку на Афон — до українського козацького скиту «Чорний Вир».
Афон зберігає українську історію, про яку в самій Україні ще далеко не все відомо. Серед стародавніх монастирських книгосховищ Святої Гори дослідники знаходять українські стародруки, дарчі написи, записи на полях книг та інші свідчення, які дозволяють простежити долю людей і книг, що століттями тому вирушили з українських земель до Афону. Одна з таких історій особливо важлива для Чернігівщини. Її вдалося віднайти під час дослідження афонської спадщини Сергію Шумилу — кандидату історичних наук, доктору теології, директору Міжнародного інституту афонської спадщини та уродженцю Чернігівщини. І починається вона з книги, надрукованої майже чотири з половиною століття тому.
Кандидат історичних наук, доктор теології, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій ШУМИЛО
Біблія, яка зберегла ім’я чернігівця
Острозька Біблія 1581 року — одне з найвидатніших досягнень української книжкової культури XVI століття. Надрукована в Острозі повна Біблія церковнослов’янською мовою налічувала 1256 сторінок. Сьогодні у світі відомо близько 350 її примірників. Але кожен із них має власну історію. Іноді цю історію можна прочитати просто на сторінках книги — у написах, зроблених її власниками. Саме такий запис став ключем до чернігівського сліду на Афоні. На одному з виявлених примірників Острозької Біблії збереглася маргіналія, яка свідчить: книга належала ієромонаху Каллісту Меновському — наміснику катедри Чернігівської архієпископії.
Це ім’я може бути особливо цікавим для Чернігівщини. Прізвище Меновський дозволяє припустити, що Калліст міг походити з міста Мена.
Поки що це саме припущення, яке потребує подальшої архівної перевірки. Але навіть наявні відомості вже дозволяють простежити надзвичайно цікавий маршрут стародавньої книги: Чернігівська архієпископія — ієромонах Калліст Меновський — Полтавський полк — Афон — український козацький скит «Чорний Вир». Фактично одна книга стала своєрідним містком між Чернігівщиною XVIII століття та Святою Горою.
Як Біблія опинилася на Афоні
Найцікавіше — те, що історія книги на цьому не закінчується.
З маргіналії відомо, що у 1754 році примірник Острозької Біблії був переданий Василем Луговим із Полтавського полку до українського козацького скиту «Чорний Вир» на Афоні.
Тобто книга, яка свого часу належала представнику Чернігівської церковної традиції, зрештою опинилася серед українського козацького чернецтва далеко за межами України.
Саме такі записи й дозволяють сьогодні відновлювати маршрути української культурної спадщини.
Не просто «українська книга на Афоні», а конкретна книга, конкретний власник, конкретне місце його служіння та конкретний шлях, яким стародрук потрапив на Святу Гору.
Скит «Чорний Вир», куди потрапила Біблія, був особливим місцем.
У XVIII столітті там жили переважно українські козаки, які прийняли чернецтво. Через це скит називали «Духовним Запоріжжям» на Афоні.
Його засновником був ієросхимонах Григорій (Голуб) — колишній бунчуковий товариш Ніжинського козацького полку. І тут знову з’являється Чернігівщина.
Ніжинський полк був одним із найбільших козацьких полків Гетьманщини, а його історія безпосередньо пов’язана із землями сучасної Чернігівської області. Таким чином, чернігівський слід у цій історії простежується не в одному місці. Спочатку — через ієромонаха Калліста Меновського та Чернігівську архієпископію. Далі — через Ніжинський козацький полк та засновника «Чорного Виру». А потім — через українських козаків-ченців, які створили на Афоні власний духовний осередок.
Афонський архів української історії
Саме такі знахідки пояснюють, чому дослідження афонської спадщини має значення далеко за межами історії церкви.
На Афоні збереглися матеріальні свідчення української присутності, які дозволяють побачити зв’язки між окремими регіонами України та Святою Горою.
Сергій Шумило під час дослідницької експедиції виявив в одній із афонських колекцій десятки кириличних стародруків, виданих у Київській митрополії у XVI–XVII століттях, а також понад сотню українських стародруків XVIII століття.
Але за кожною такою книгою може стояти окрема людська історія. Історія Калліста Меновського — один із найяскравіших прикладів. Пошук таких історій не обмежується Афоном. Навпаки, щоб остаточно встановити, ким був Калліст Меновський, звідки він походив, де народився і яким був його життєвий шлях, дослідникам необхідно звертатися до українських архівів. І тут виникає особливо цікава перспектива. Можливо, відповідь на питання, чи справді ієромонах Калліст Меновський був вихідцем із Мени, досі лежить не в Греції, а в українських документах. Саме тому афонські дослідження фактично змушують по-новому подивитися на українські архіви. Один напис на старій книзі, знайденій за тисячі кілометрів від Чернігівщини, може стати підказкою для пошуку документів у місцевих архівах. І якщо такі документи будуть знайдені, історія одного примірника Острозької Біблії перетвориться на історію конкретної людини — можливо, уродженця Мени, який жив у XVIII столітті, служив при Чернігівській архієпископії, а його книга зрештою опинилася серед українських козаків на Афоні.
Віталій НАЗАРЕНКО
