А памʼятаєте, як воно було на початку?
Книга Руслана Борти, написана про перші дні повномасштабної війни в Україні, сьогодні набуває нового звучання – у час, коли вже в Європі серйозно говорять про безпеку, оборону та реальну загрозу великої війни.
Перед самим вторгненням у кожного з нас були плани на мирне життя, нові ідеї та щире бажання їх реалізувати. Ми будували своє майбутнє і вірили у краще, щиро сподіваючись, що світ навколо теж хоче просто спокійно жити.
Але потім – 24 лютого, день, новини з якого ми часто переглядаємо у різних телеграм-каналах, щоб пригадати, як все починалося.
Час розділив нас на «до» та «після», але в ті перші дні те розділення ще не було таким яскравим. Ми, немов Христофор Колумб, просто відкривали для себе новий світ, не розуміючи, що це світ, у якому нам доведеться жити далі.
Виходець із Чернігівщини Руслан Борта ще у 2022 році закарбував ті перші емоції у книзі. Спочатку він створював її для майбутніх поколінь українців, щоб вони могли крізь роки відчути той самий пульс часу і зрозуміти, як у нас усе це починалося. Згодом книга для нас стає лише історією, бо війна прогресує, остаточно затягуючи нас у цей новий світ.
Генерал Валерій Залужний
Свого часу автор передав примірники свого твору генералу Валерію Залужному та генералу Сергію Наєву, які здійснювали найскладніше стратегічне керівництво країною, організовуючи оборону на найнебезпечніших напрямках.
Чернігівщина була одним із напрямків, де у перші тижні повномасштабного вторгнення точилися важкі бої. Звільнення області стало одним із перших важливих результатів української оборони.
Для автора, вихідця з Чернігівщини, особливо важливо було передати книгу людям, рішення яких у ті дні врятували від окупації рідні міста.
Генерали, як і всі ми, переживали ті перші дні не тільки на рівні найвищої відповідальності. За військовими рішеннями залишалися людські переживання, думки та емоції, про які згодом вони розповідали в інтерв’ю.
Генерал-лейтенант Сергій Наєв
Російська агресія триває, а сьогодні дедалі частіше європейські політики та медіа говорять про ризики подальшого поширення війни та необхідність посилення безпеки. Європа все ще значною мірою живе у мирному повсякденні, не знаючи на власному досвіді, як це – втратити звичний світ за одну мить.
Для українців це вже не абстрактна загроза. Ми знаємо, як змінюється життя, коли війна приходить у твій дім, твоє місто, твоє село.
Ця книга намагається відповісти на важливіше питання: що ми робили, про що думали і як раптом змінилися, коли звичний світ перестав існувати?
Англійська версія книги може дати закордонному читачеві можливість зазирнути за цифри новинних звітів і побачити за ними людину, яка опинилася у війні.
Автор пригадує, як після звільнення Київщини та Чернігівщини свого часу виглядала траса на схід від Києва: «ВСЕ ТУДИ».
Ми, українці, були згуртовані найбільше за всю історію нашої країни.
На схід ішли всі військові вантажі. Волонтери діставали все можливе й неможливе, медики працювали цілодобово, а мотивовані українські воїни встали стіною проти божевільних російських імперських амбіцій.
Люди, які добиралися на захід, зустрічали величезну кількість волонтерів. Була можливість отримати прихисток на пару днів безкоштовно, гарячу їжу, чай і теплий спокій.
Українці були одним суцільним ланцюгом єдності.
Цей досвід назавжди буде у нашій памʼяті, і зараз головне – не тільки не забувати про нього, а й поділитися цим досвідом далі, на захід, бо тільки згуртувавшись, добро переможе зло.
Олександр ЄРМОЛЕНКО, військовослужбовець Збройних Сил України
270
