З черговою заміною прокурора Чернігівщини обласний орган, який забезпечує державне обвинувачення в судах, абсолютно не змінив підходів та методів діяльності, продовжуючи «зливати» гучні корупційні справи в золотий унітаз української Феміди. Величини суддівсько-прокурорського свавілля вражають! Так, лише на прикладі невеликого у масштабах Чернігівщини колишнього Бобровицького району можна судити, наскільки вони є значними. Приміром, упійманий на хабарі з 45-ма тисячами гривень на руках екс-голова Бобровицької райдержадміністрації Микола Супрун – виправданий «у зв’язку з невстановленням достатніх підстав для доведення винуватості». Сьогодні вже ясно, як Божий день, – прокурори «злили» справу. Суди по екс-голові Новобасанської сільської ради Володимиру Левченку, якого затримали на хабарі в 68 тисяч гривень, тягнуться п’ятий рік, а прокурори, маючи на руках достатньо доказів, повторюють історію з Супруном, роблячи у справі процесуальні помилки, за які чіпляються адвокати підозрюваного. Досі не оголошено підозри за фактом можливого отримання неправомірної вигоди Бобровицькому воєнкому Олегу Олешку та його спільнику. Справи гальмують і зливають у найкращих традиціях часів Януковича. Прокуратура строчить відписки, корупціонери гуляють на волі. Наскільки впливові покровителі і які суми стоять за цими особами – можна лише здогадуватись. Зрозуміло тільки одне: сьогодні політична доцільність панує над Законом та справедливістю. Уся ця солянка підкріплена ще й скелетами у шафі обласного прокурора.

За початком діло становиться

14 вересня минув рівно рік відтоді, як Сергій Василина сів у крісло очільника обласної прокуратури Чернігівщини. Спочатку я захоплювався особистістю прокурора: молодий, енергійний і головне – не зв’язаний корупційними зв’язками з місцевими кланами. Втім, початкове враження виявилось хибним. Перші ластівки, які відкрили очі на роль, яку йому відвели, – це пресинг торфозаводів і висмоктані з пальця кримінальні справи, які абсолютно не мають жодної судової перспективи. Обласна прокуратура одразу ж повісила на шахтарів ярлик корупціонерів, натомість заяви з переконливою доказовою базою про нанесення багатомільйонних збитків міністерськими призначенцями та корупційні схеми за участю приватних осіб із числа колишніх правоохоронців і досі припадають пилом. Наступним сигналом стала замовна справа проти неугодного нинішній владі одного з голів районних рад, якого після блискавичного оголошення підозри і не менш блискавичного рішення суду саджають на ланцюг, тобто під домашній арешт. Щоправда, потім він успішно оскаржить рішення, але ж головне не це, головне – закріпити на ньому ярлик корупціонера. А нещодавній скандал із піском, через який фактично зупинилась будівельна галузь у Чернігові та в добрій половині області? І хоча в піщаній справі дійсно є за що зачепитись, однак є певні комерційні нюанси з родинним ухилом, які натякають, що прокуратура не дарма зайнялась піском. Втім, про це дещо згодом…

Неугодним – ярлики, а корупціонерам – свободу! Звучить, як лозунг з травневої демонстрації, однак це, на жаль, не лозунг, а гірка правда. Хоч і не за Василини, але все таж таки прокуратура буквально «злила» справу екс-голови Бобровицької райдержадміністрації Миколи Супруна, зайнявши як сторона обвинувачення нейтральну позицію в судовому процесі. Нагадаю, правоохоронці затримали Супруна «на гарячому» з 45 тисячами гривень на руках. Справу проти нього закрили «у зв’язку з невстановленням достатніх підстав для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання». У перекладі з суддівської мови на людську, прокурори не змогли довести умислу в діях пана Супруна. Так! Гроші взяв, але взяв без умислу! Ну, не абсурд? Чи мала право посадова особа райдержадміністрації взагалі брати готівку з рук підприємця? Категорично – ні! Гроші, які нібито передбачались на оплату проекту для будівництва РАЦСу, мали б пройти або через благодійний рахунок, або через фінансовий рахунок державної установи. Тим паче, що й замовника проекту як такого не було. Втім, маємо факт: колишній голова РДА Микола Супрун, який, до слова, визнав у суді, що взяв гроші, спокійно розгулює на свободі, насміхаючись з української правоохоронної системи та судів.

Корупційний прецедент?

Ще один кандидат на «відмазання» – екс-голова Новобасанської сільської ради Володимир Левченко. Впродовж чотирьох років прокурори не можуть посадити за ґрати колишнього голову громади, упійманому на хабарі. Нагадаю, за п’ять днів до виборів, 24 жовтня 2017 року, Левченка затримують «на гарячому» в момент передачі неправомірної вигоди і прямісінько в робочому кабінеті вилучають з кишень його піджака, що був на ньому, 68 тисяч гривень трьома пачками помічених банкнот. Тоді ж Володимиру Левченку було пред’явлено звинувачення за шістьма статтями кримінального законодавства! Буквально за рік суд у Бобровиці, дослідивши всі письмові, речові та відеодокази, допитавши потерпілого, обвинуваченого, свідків по справі і навіть понятих, провівши «гарячі» дебати між прокурором Тетяною Фірман та трьома столичними адвокатами підсудного, виносить вирок – 6 років за гратами з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях, пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, окрім житлового будинку з господарськими будівлями.

Втім, вже у червні 2019-го року Чернігівський апеляційний суд скасовує вирок Бобровицького районного суду «у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону» з призначенням нового судового розгляду, який зараз здійснюється Прилуцьким міськрайонним судом.

В історії з Володимиром Левченком на диво починає прослідковуватись аналогія з кримінальною справою Миколи Супруна. Сьогодні захист Левченка опирається на процесуальні помилки, а не на факт затримання «на гарячому» підозрюваного. Зокрема, це стосується помилок у складанні протоколу обшуку, протоколу вручення ідентифікованих грошей. Захист відкидає і законність висновку експерта. Якщо припустити, що вказані вище процесуальні помилки були допущені слідчими, то аргументація щодо порушення порядку відкриття матеріалів стороні захисту – протокол аудіо-відео контролю – це вже недогляд прокурора. Більше того – невідкриття усіх матеріалів негласних слідчо-розшукових дій – це не просто недогляд, це очевидне і нічим не обґрунтоване порушення з боку прокуратури. Отже, вся подальша доля НСРД (аудіо- та відеофіксація) опиняється під загрозою. А це свого роду бомба уповільненої дії, і коли вона вистрілить – було всього лише питанням часу.

Зрештою, так і трапилося в апеляції, коли апеляційна інстанція у своїй ухвалі «звертає увагу на відсутність у вироку належного обґрунтування підбурювання до надання неправомірної вимоги» і зазначає, що Прилуцькому суду належить виконати вказівки апеляційної інстанції, «ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні мотиви його ухвалення». Така однозначна декламація колегії суддів свідчить про те, що справа, скоріш за все, буде вирішена на користь Володимира Левченка. Знову ж таки за відсутності активної позиції з боку прокуратури. Такий собі корупційно-судовий прецедент, в якому гроші, знайдені в кишені посадовця, вже не є аргументом.

Знову «на гальмах»

І якщо у справі екс-керівників органу державного управління та місцевого самоврядування існувала хоча б видимість боротьби з корупцією, то у справі з бобровицьким воєнкомом – третій місяць і близько немає просвітлення. Нагадаю, дев’ятого липня Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України оприлюднив інформацію про затримання на хабарі одного з військових комісарів Чернігівщини. Ним виявився керівник Бобровицького військкомату Олег Олешко. У Департаменті повідомили, що той вимагав від місцевої мешканки 1200 доларів США неправомірної вигоди. За цю суму обіцяв владнати питання щодо непризову її сина на строкову військову службу.

Як встановили оперативники управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області та слідчі слідчого управління обласної поліції, кошти воєнком отримував через посередника у два етапи – по 600 доларів США.

Комісару інкримінують злочин, вчинений за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, яким передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Втім, до цього часу Чернігівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, яка здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні навіть не оголосила підозри, не кажучи вже про обрання запобіжного заходу. Складається стійке враження того, що і цю справу намагаються спустити «на гальмах».

Впливовий посадовець – успішна дружина

Звертає увагу на гучні корупційні скандали і покровительство корупціонерів Герой України Леонід Яковишин. Генеральний директор ТОВ «Земля і Воля» – підприємства, яке сплачує багатомільйонні податки до бюджетів всіх рівнів, – звернувся з офіційним листом до очільниці Генеральної прокуратури України. І що зробила пані Венедіктова? Її величність переклала тягар відповіді на плечі прокурора Чернігівської області Сергія Василини, а той у дусі, притаманному бюрократам, відписав, що «на викладене підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено».

Чи можна собі уявити, щоб у правовій державі подібну ахінею відписували людині, яка має статус Героя цієї країни? Що говорити про звичайного громадянина, без статусів і регалій? Де шукати правди простим смертним?

Між іншим, стаття 14 Закону України «Про звернення громадян» зобов’язує керівників державних органів безпосередньо і власноруч відповідати на пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Але відповідати на звернення Героїв України чомусь не зобов’язує! Цим і користуються «державні мужі» та «жони». То в якій країні ми живемо? В УРСР чи все-таки в незалежній Україні?

Очільника обласної прокуратури Сергія Василину можна зрозуміти з точки зору субординації, але чи можна зрозуміти з точки зору професійної моралі? Бо як пояснити деякі цікаві дані в його декларації за 2020 рік, коли він працював на високій посаді в Запорізькій обласній прокуратурі? А особливо цю фразу: «Виторг у тендерах компаній, в яких декларант є бенефіціаром, – 8 мільйонів 698 909,23 гривні».

Бенефіціаром! Цікаве слово, з яким пов’язано багато не менш цікавих моментів. Так склалося в нашій країні, що заледве не в кожного впливового чиновника є родичі з успішним бізнесом. У Сергія Василини успішною є його дружина Ольга Володимирівна, яка має 20% частки в ТОВ «Архітектурно-конструкторське бюро «Південь-буд». Компанія займається розробкою проектної та передпроектної документації, будівельним наглядом, ремонтними роботами тощо. Чи варто пояснювати, що чи не найбільша кількість підрядів бюро – це державні і комунальні установи, тобто бюджетні кошти?

Увесь транспорт родини прокурора - на його дружині

Ще одна компанія, де дружина обласного прокурора Чернігівщини має частку в 33% – ТОВ «Кіфа-Буд». Основний КВЕД підприємства – виготовлення виробів із бетону для будівництва. Будь-який будівельник знає, що при виготовленні бетону необхідним компонентом є пісок… І тут у світлі нещодавнього гучного скандалу з блокуванням вивезення піску з кар’єрів у Неданчичах Любецької громади напрошується питання: а, може все-таки не дарма увесь цей шум силовиків навколо кар’єрів? Зрештою, для того, щоб що-небудь стверджувати, потрібно мати незаперечні факти. Поки що ми бачимо прибуткові підприємства прямих родичів обласного прокурора і нічого більше. А ще пасивність прокурорів у гучних корупційних справах. Виходить так, що одні ловлять, інші відпускають? Якесь порочне коло виходить.

Адвокат Василина спеціалізувався на оскарженні рішень прокуратури

З цього приводу хотілося б нагадати очільнику Чернігівської обласної прокуратурі пану Василині його старт у юридичній кар’єрі. У Запоріжжі молодий адвокат Сергій Василина спеціалізувався на оскарженні рішень, дій і бездіяльності прокуратури, а зараз його підлеглі фактично вчиняють у судах те, проти чого він боровся. Втім, хочеться вірити, що обласний прокурор не забув часів своєї адвокатської діяльності і процесуальні помилки у справах, які допускають його підлеглі, не повторяться, а хабарники та корупціонери нарешті отримають те, на що вони заслужили.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото з відкритих джерел