Село, що ще з часів польського панування славилося рибним промислом та величезною площею водоймищ у фільварку, вже з добре десятиліття не має повноводного ставка. «Як же так: настільки красива назва й – ані ставка, ані озера?» – дивуються приїжджі. І ось нарешті трапилося довгоочікуване – спільними зусиллями громада трудиться над відновленням плеса чотирьохгектарного ставка, який в народі називають річкою Варваровська.

Відновлення плеса колись багатоводного ставка, який за кілька років встиг обрости густими верболозами, для хорошеозерців було питанням номер один. Підіймали вони його чи на кожному візиті можновладців в село: коли одна команда приїздила агітувати за приєднання до Плисківської ОТГ, коли інша приїздила агітувати проти, щоб утримати хоч якісь рештки району і зберегти насиджені місця. Підіймали питання на кожних виборах перед усіма без винятку кандидатами. «Зробите нам ставок – проголосуємо», – в один голос казали озерці. Нарешті селян почули! Цієї суботи у сільському парку гули трактори та бензопили. Пів села вийшло розчищати береги майбутньої «річки». Зі своїми інструментами та на власній техніці. Справжня толока – така, як була тут споконвіків – від трипільців до козаків.

На толоку вийшли цілими родами – батьки, брати, сестри, діти.

Марина Першута прийшла на підмогу з малечею.

«Для нас це – справжнє свято», – зізнається жінка.

Посеред русла Варваровської працюють драглайни та екскаватор. Мул складають обабіч берегів. А поруч гудуть бензопили та трактори – це порядкують озерці.

Сільський голова Микола Радевич приїхав на підмогу власним трактором.

«Я нарахував більше сотні людей, чотири трактори і десять бензопил, – каже Микола Іванович. – Розчищене піде на дрова. Яке товстіше – ми відвезли до школи, фельдшерсько-акушерського пункту, пожежної та церкви. Яке тонше – пішло стареньким».

Такою громадою вправилися за день, а під вечір – гарно пообідали. Яким же смачним видався куліш, зварений у столітровому казані, а як смакувала смажена на відкритому вогні картопля! В труді і на природі – і смакує по-іншому, не так, як за столом!

Пригощали кулішем і смаженою картоплею

Такій організованості можна хіба позаздрити. Що гріха таїти? В Хорошому Озері – не так, як в більшості сіл. Тут без будь-яких нарікань погодили графік чергування і тепер з сьомої вечора до сьомої ранку попарно стережуть техніку. Так само без нарікань збирають гроші на солярку, аби заправити бульдозери.

Допомоги народного депутата, що вже встиг похвалитися «досягненнями» з розчистки ставків на своєму виборчому окрузі, вистачило на те, щоб пролобіювати техніку. За роботу і солярку платять люди. Ну що ж? Як кажуть, і на тім спасибі! Поки що зібраного вистачить на 25 метрів ширини і 90 метрів довжини – це чверть від того, що тут колись було. Відтак, розуміючи, що такої нагоди в селі більше може і не бути, люди кинулись дозбирувати гроші по хатах.

«Волонтери вже назбирали близько 50 тисяч, – каже Микола Радевич. – Це ще практично не починали збирати. Сподіваюсь, назбираємо на те, щоб хоча б протягнути довжину до кінця. Відновити ставок у колишніх межах, на жаль, не вдасться, – зізнається сільський голова. – Це – колосальні гроші».

Бульдозеристи кажуть, що вже натрапили на підземні струмки. Прогнозують, що до зими в ставку набіжить до півтора метра води.

А от старожили пригадують, що проблема з водоймами у Хорошому Озері не нова. Кажуть, що такі посушливі роки тут вже переживали. Багато років тому, як оце і нині, пересихали річки та озера, пропадала з криниць вода. Мудрі селяни знаходили вихід із ситуації і копали криниці на дні водойм. Одну із таких криниць днями викопали і на дні Варваровської – колодязь був оббитий добротними дубовими дошками, які в результаті природних процесів стали мореними.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Сергія Назаренка