Ситуація навколо гімназії №11, де навчається 168 учнів, є критичною: замість підтримки закладу, влада на місцях створює умови, за яких школа поступово стає «неперспективною».
Найбільше обурення експертів та батьків викликало те, що як аргумент проти відкриття класу місцеве керівництво використало питання інклюзивної освіти. На думку Тетяни Дроб’язко, це є відвертим перекручуванням суті реформи.
«Особливо дивно чути про інклюзію як аргумент у цій ситуації. Бо інклюзивна освіта — це не причина не відкривати клас. Це обов’язок держави забезпечити кожній дитині право на доступну освіту», — наголошує очільниця ГО «Освіта. За зміни».
Замість того, щоб фінансувати асистентів учителів, облаштовувати простори та допомагати школі розвиватися, чиновники перетворюють захист прав дітей з особливими освітніми потребами на виправдання для обмеження прав інших учнів мікрорайону.
Сьогодні мешканці мікрорайону об’єдналися, щоб захистити право своїх дітей навчатися поблизу дому. Тетяна Дроб’язко зазначає, що ця боротьба вже давно вийшла за межі інтересів однієї паралелі.
«Батьки звертаються, пишуть листи, піднімають це питання публічно, бо розуміють: сьогодні мова вже не лише про один клас. Це питання майбутнього школи та права дітей на освіту. І найбільша проблема в тому, що на місцях питання дітей та освіти сьогодні практично не вирішуються. Роками — відписки, перекладання відповідальності та рішення без реального врахування інтересів громади», — констатує Тетяна.
Чиновницький «футбол» призводить до того, що проблеми консервуються, а довіра до місцевих органів управління освітою зникає. Тож громадськість тут вбачає лише один вихід — винести проблему на державний рівень
У ГО «Освіта. За зміни» закликали не надіятися на те, що ситуація вирішиться сама собою всередині міста. На думку громадськості, локальний супротив має стати системним правовим процесом.
«Саме тому такі ситуації потрібно не замовчувати, а фіксувати та виносити на державний рівень — до МОН, освітнього омбудсмена та профільного комітету ВРУ. Бо сьогодні це 1 клас у Ніжині. А завтра — ще одна школа, яку тихо доведуть до закриття», — підсумовує Тетяна Дроб’язко.
