У Борзнянському районному суді триває розгляд кримінального провадження щодо директора ТОВ «Плиски Агро» Валентина Бідного, якого обвинувачують у шахрайстві за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України. Предметом конфлікту стала майстерня в селі Плиски, історія власності та використання якої охоплює кілька десятиліть. У справі про майстерню в Плисках сторона захисту намагається довести, що за кримінальним провадженням стоїть конфлікт навколо нерухомості та земельних ділянок, а його ініціатором був Михайло Голиця. Представниця потерпілої сторони заперечує таке трактування записів і стверджує, що не знає про якого Михайла йде мова та хто така Раїса. Під час чергового засідання суд досліджував матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема записи телефонних розмов працівників Плисківської сільської ради та їхніх родичів. Сторона захисту переконує, що ці матеріали можуть свідчити про зацікавленість окремих осіб у кримінальному переслідуванні Бідного та про вплив одіозного екс-чиновника КМДА Михайла Голиці на розвиток конфлікту.
Одна з найбільш показових розмов, яку заслухали в суді, відбулася між Людмилою Ілляшенко та її донькою Юлею. Людмила Ілляшенко — секретар Плисківської сільської ради, її чоловік Микола Ілляшенко очолює земельну комісію сільради.
Під час розмови жінки обговорювали ситуацію навколо майстерні, обшуки, вилучення документів та судові процеси.
На дев’ятій хвилині запису Ілляшенко висловлює невдоволення тим, як розвивається конфлікт, і згадує Михайла Голицю.
«Де взявся цей Михайло з тою майстернею? Якби тоді він не затіяв свою війну… Чуєш, вони воюють, а я посиджую», — йдеться в дослідженому судом аудіозаписі.
Секретар Плисківської сільської ради Людмила Ілляшенко
Ця розмова стала одним із центральних епізодів дослідження аудіоматеріалів. Для сторони захисту вона важлива не лише через згадку Голиці, а й тому, що запис наглядно демонструє існування ширшого конфлікту навколо майстерні.
Захист також звернув увагу на іншу розмову, у якій обговорювалися документи, вилучені під час обшуків, та обставини їхнього повернення.
Сторона захисту, аналізуючи інший досліджений запис, повідомила, що матеріали можуть підтверджувати причетність Михайла Голиці до організації реєстраційних дій шляхом звернень «довірених» осіб до державних реєстраторів Борзнянщини.
За версією захисту, відома в Борзні юристка, а нині депутат Борзнянської міської ради Раїса Лук’яненко займалася підготовкою та реєстрацією відповідних документів, діючи за вказівками Михайла Голиці, зокрема через його племінника Владислава Голицю.
Адвокат наголосив, що під час допиту в суді – свідок Лук’яненко не підтвердила обставин такого впливу, однак досліджені матеріали НСРД, дають сторонньому спостерігачу підстави зрозуміти, що Раїса боїться говорити про згадані речі.
«Михайло Голиця мав безпосередній вплив і на Людмилу Ілляшенко, і безпосередньо на органи місцевого самоврядування», — так захисник Валентина Бідного сформулював свою позицію після дослідження записів.
Захисник Валентина Бідного Богдан Смолій
Представниця потерпілої сторони – Плисківської сільської ради – адвокат Марина Костенко із таким трактуванням не погодилася. Вона звернула увагу, що в аудіозаписах не називають конкретних осіб повними іменами, не уточнюють, про які саме об’єкти нерухомості йдеться, а тому робити однозначні висновки про участь Голиці в описаних подіях передчасно. От тільки насправді хто така «Раїса» і «Михайло» в конфлікті навколо майстерні ТОВ «Плиски Агро» здогадатись неважко.
Окремий блок судового засідання стосувався документів, які, на думку захисту, мають підтвердити добросовісність користування та володіння майстернею підприємством «Плиски – Агро» та спростувати обвинувачення щодо можливого заволодіння нерухомістю.
З матеріалів, які оголошував адвокат, випливає така історія майнового комплексу.
1958 року було побудовано майстерню, яка перебувала у власності Борзнянського районного підприємства «Райагротехсервіс».
У 1996 році підприємство приватизували та створили ВАТ «Борзнянський райагротехсервіс».
Не пізніше 2004 року майновим комплексом почало користуватися ТОВ «Агросервіс».
У 2007 році майстерню передали в оренду ТОВ «Плиски Агро».
У 2009 році було укладено договір оренди, який підписав директор «Плиски Агро» Валентин Бідний.
Адвокат звернув увагу суду на договір оренди від 2009 року та акт приймання-передачі майна. У документах зазначено майстерню МТП загальною площею 24 тисячі квадратних метрів із балансовою вартістю 8334 гривні. Нагадаймо, що точно така ж вартість Майстерні вказувалась бухгалтером Ілляшенком у податковій звітності, а також у Договорі купівлі-продажу та акті приймання передачі нерухомого майна.
За версією захисту, ці документи підтверджують, що підприємство користувалося майстернею на законних підставах, а Бідний, виконуючи обов’язки керівника, мав підстави вважати, що майно належить ТОВ «Агросервіс».
Адвокат також звернув увагу на обставини переходу корпоративних прав підприємств, зокрема на те, що у 2013 році Михайло Голиця офіційно став власником 80% корпоративних прав ТОВ «Агросервіс».
На думку захисту, для повного розуміння конфлікту необхідно дослідити не лише документи щодо майстерні, а й усю історію її приватизації, передачі в користування та подальшого відчуження.
Ще одним предметом дискусії стали обставини досудового розслідування.
Зокрема, адвокат звернув увагу на рапорт від 11 лютого 2025 року, у якому правоохоронці повідомили про неможливість допитати колишню головну бухгалтерку ТОВ «Плиски Агро» Лідію Шкурко через її смерть.
Водночас захисник поставив під сумнів постанову заступниці Генерального прокурора, датовану 31 липня 2025 року, у якій серед підстав для зміни підслідності згадувалася необхідність допиту Шкурко. На переконання адвоката, така обставина свідчить про неналежну перевірку матеріалів кримінального провадження. Представниця потерпілої сторони зауважила, що відсутність допиту бухгалтерки була лише однією з кількох підстав для зміни підслідності.
Захист також заявив про невідповідність кількості матеріалів, які отримали сторони: за словами адвоката, потерпілій стороні надали дев’ять томів кримінального провадження, тоді як захисту — сім.
Крім того, адвокат звернув увагу на документи, які, за його словами, були виділені в інші кримінальні провадження, але мають значення для розуміння обставин цієї справи. Серед них — матеріали обшуків у Плисківській сільській раді та за місцем проживання родини Ілляшенків, а також документи щодо майстерні та земельних ділянок.
Особливої уваги заслуговує той факт, що процесуальне керівництво у цій справі здійснює безпосередньо Офіс Генерального прокурора (ОГП). Щоправда крайні чотири засідання представник ОГП пропустив. Чи пов’язано це з втечею до Відня фігуранта розслідування НАБУ екс генпрокурора Руслана Кравченка? Безпосередньо! Те, що ОГП особисто тримав справу звичайної сільської майстерні на особливому контролі, на думку захисту та обвинуваченого, чітко говорить про участь зацікавлених високопоставлених осіб. Прикметно, що згаданою заступницею генерального прокурора є Марія Вдовиченко — та сама одіозна особа, яка раніше втекла до Відня разом із експрокурором Кравченком. Концентрація настільки одіозних прізвищ навколо однієї справи не може бути випадковістю. Пряма увага з боку керівництва Офісу генпрокурора та залучення фігур важковаговиків викривають глибші зв’язки. Не випадково у цьому контексті спливають аналогії з гучними розслідуваннями НАБУ, зокрема справами на кшталт спецоперації «Карфаген», адже інтереси одіозних кланів та колишніх чиновників продовжують впливати на роботу правоохоронної й судової системи України на найвищих рівнях. В даній справі суд ще має оцінити докази. Розгляд кримінального провадження триває…
Віталій НАЗАРЕНКО
756
