«Курганні могильники півколом поперезували давній Чернігів, – пише дослідник Ігор Ігнатенко. – Окрім того, курганні насипи стояли вздовж великих доріг, що виходили із міста. Зараз важко сказати, чи були щойно знайдені поховання прив’язані до згаданого «поясу могил», чи до старовинної Любецької дороги».
Цікавим спостереженням, на думку археолога, є те, що курганні поховання, розкопані у цьому місці, є доволі пізніми.
«Можна казати, що чернігівці не одразу стали християнами, принаймні у ХІ ст., а може, й на початку ХІІ ст. дехто із них ховав своїх померлих під курганами, – ділиться спостереженнями археолог. – Слід зазначити, що хоча поховальний обряд є дуже консервативним елементом матеріальної культури, археологи помічають його зміни, що відбулися протягом ХІ ст.».
Так, за словами історика, спершу зникли трупоспалення – християнство засуджувало цей язичницький обряд. У старі часи вважалося, що спалений небіжчик не зможе воскреснути. Далі під впливом християнства язичники стали менш «кровожерливими» – у підкурганних захороненнях вже не трапляються залишки тіл людей і тварин, спеціально вбитих для супроводу свого господаря у потойбіччі.
«Наочним прикладом цього є курган на виїзді із Седнева, розкопаний за участі автора у 2004 році. Покладений тут небіжчик був багатою людиною, його поховали у «камері» (будиночку мертвих). У такий спосіб у Х ст. захоронювали знать на Русі та у Скандинавії, – пояснює дослідник. – Правда, багатство зіграло злий жарт із небіжчиком: через кілька десятків років після поховання грабіжники прорили хід до камери й пограбували її».
Відтак археологам дісталися тільки глиняний горщик, залізна фібула та ще кілька предметів, які дають змогу датувати поховання серединою ХІ ст. Потім грабіжники розкидали кістки померлого, і саме у такому положенні їх «припечатала» до землі стеля камери, що згодом обвалилася.
«Можливо, у могилі були коштовності, а от чого не було – так це кістяків дружини і коня, які зазвичай знаходять у подібних гробницях, – говорить Ігор Ігнатенко. – Врешті від старого язичницького обряду лишилися тільки курганні насипи. Звісно, були язичницькі ритуали, які супроводжували поховання в ті часи, – думаю, в них було достатньо містичних дій і слів. Але про них ми нічого не знаємо».
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Ігоря Ігнатенка
