За цей час Менщина стала справжнім флагманом сільськогосподарського виробництва. Сюди з усього СРСР приїздили по передовий досвід. Також буквально щомісяця тут бували делегації з Чехії, які захоплювалися досягненнями друзів-українців.
Менське земляцтво у Чернігові підготувало книжку «Менщина, друзі, нас єднає», де представлено і матеріали про життя та подвижницьку трудову діяльність Павла Кириловича Сича, а також – багатьох відомих земляків, уродженців Менського району. Адже Менщина – батьківщина 22 Героїв Соціалістичної Праці.
Про все це цікаво розповідається у новій книзі, котра нині виходить до 30-ліття Менського земляцтва в Чернігові. Упорядник книжки – творчий колектив на чолі з багаторічним, незмінним головою Менського земляцтва Сергієм Михайловичем Дмитренком.
Народився Павло Сич на Прилуччині. Працював у Корюківському та Щорському районах. Але найбільшу пам’ять по собі лишив на Менщині, яку полюбив усім серцем. Адже район під його керівництвом наприкінці 70-х – на початку 80-х років славився врожаями картоплі, зернових, досягненнями в тваринництві. Павло Кирилович умів підбирати кадри, особливо молодих та перспективних керівників. Тому багато з них і зараз вважають його своїм Учителем, Наставником. По суті, соціальна сфера району, розбудована в ті роки з ініціативи Павла Сича, й донині служить громаді Менщини.
Павло Кирилович повсякчас цікавився найпередовішими досягненнями у країні та втілював це в своєму районі. Так, у Мені був створений Будинок передового досвіду, який очільник району називав «Малою Тимирязівкою».
А ще Павло Сич запам’ятався як великий природолюб. Це відзначали у своїх розповідях та спогадах про нього і відомі люди, які побували тут. Зокрема, в книзі знаних письменників із Брянська М. Обозова та М. Дубініна «Здрастуй, Десно!», цікаво описано про перебування їхньої делегації на Менщині. Адже дорогими гостями з Брянська опікувався особисто керівник району. Павло Кирилович показав їм свою гордість – урочище Камарет, одне з найбільш мальовничих та захоплюючих місць на Чернігівщині. Тут успішно розводили фазанів і диких качок. Щороку на волю випускали тисячі птахів! Показали гостям і заячу ферму, а на території заповідника водилися олені, лосі та косулі.
Але найбільшою гордістю Павла Сича став Менський зоопарк, для створення якого він доклав чимало зусиль. Ця унікальна пам’ятка природи досі відома не лише в Україні, а й за кордоном.
Також Павло Кирилович разом із місцевими краєзнавцями створив народний музей, де й донині зберігаються тисячі цінних експонатів з історії рідного краю.
Павло Сич був і справжнім подвижником-будівничим. Він робив усе для того, щоб у районі будувалося комфортабельне житло. Тож і зараз центр Мени має своє оригінальне, чудове та неповторне обличчя, що відзначають гості міста.
Взагалі, перелічити всіх добрих справ Павла Кириловича – просто неможливо. Адже він повсякчас дбав про рідну Менщину та її мешканців. І нині його учні розлетілися по всьому світу.
А 22 березня його рідні, близькі та друзі прийдуть на могилу Павла Сича, щоб вшанувати відомого державного діяча, прекрасну Людину та чудового батька і дідуся.
Павло Сич, Олексій Федоров, Леонід Палажченко, Георгій Артозєєв
На Менщині, у зв’язку з декомунізацією, змінилися назви вулиць. Але, на жаль, чомусь нинішній владі не спало на думку до столітнього ювілею назвати на честь Павла Кириловича одну з вулиць районного центру. Навіть досі немає меморіальної дошки на будинках, де він жив і працював. Чому?! Хіба Павло Сич не заслужив цього своєю великою працею на благо людей?! Так, він жив у радянську епоху, однак постійно трудився для рідної України, Чернігівщини та Менського району, й був справжнім патріотом України та Сіверянського краю. Таких Людей треба пам’ятати вічно!
Микола ТИЩЕНКО
