Після повномасштабного вторгнення росії в Україну ми всі змінилися. Змінилася країна, наше життя. Наші розмови, шпальти газет, відео сюжети на екранах гаджетів. Змінилася наша музика – пісні, які ми співаємо. У музичному мистецтві стався справжній сплеск патріотичного духу.

Прекрасне творче співробітництво народного поета України Сергія Дзюби та популярного, талановитого дуету «Крила» (Валентина і Володимир Олійники) продовжується. Нині вперше побачила світ пісня «Побудь на моїх устах» (слова Сергія Дзюби, музика Миколи Збарацького), яку блискуче виконали заслужена артистка Валентина Олійник та її чоловік Володимир.

Прилучанин Володимир Толок створив унікальну колекцію історичної воєнної мініатюри різних часів Лівобережної України.

«Капусняк», який готують у селах Щаснівка та Макарівка Бобровицької територіальної громади, включили до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, згідно з офіційним висновком Експертної ради при Департаменті культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОВА.

Крижана віхола буквально збивала з ніг, та й справ на роботі з самого ранку вистачало, тож , замість звичної сорокахвилинної прогулянки, зайшов у тролейбус і опинився поруч із симпатичною дівчиною. Їй було років шістнадцять-сімнадцять: худенька, невисокого зросту, чорнява, одягнена в шубку з капюшоном. Тролейбус рушив; юнка підвела голову і, побачивши мене, поквапливо підвелася, аби поступитися місцем. У неї були проникливі карі очі і щира, зворушливо тепла посмішка.

Інформпривід для цієї розмови – відкриття в стінах Чернігівського історичного музею імені В.Тарновського виставки робіт мисткині Надії Харт під назвою «Іменем твоїм», яка працює у техніці аналогової графіки.

Закладати фундаментальні основи уявлень про добро і зло – це максимальна важлива місія театру, тим паче, якщо новинка репертуару для дітей створена під час війни. Тому ми вирішили скористатися добрим інформприводом – появою нової постановки за мотивами казки Віталія Гольцова «КОРИСНА КАЗКА ПРО ЗУБІЛЬЮ» і звернутися до Ренати Гафурової, режисерки Чернігівського театру ляльок імені О.П. Довженка. Розмова пролила світло на багато важливих тем: як живе сучасний театр, що таке театральна педагогіка, які виклики перед колективом і творчою особистістю постають останнім часом…

Днями відбулася традиційна звітно-виборна конференція ВГО «Українська бібліотечна асоціація» у ході якої нагороджено переможців Всеукраїнського конкурсу «Бібліотека року 2024». Цьогоріч у номінації «Малі бібліотеки» перемогу здобула саме Бобровицька бібліотека для дітей за проєкт «Простір, безпечний для дітей».

Публічна бібліотека в Коропі на Чернігівщині – це приклад того, як із радянської бібліотеки з застарілими книжковими фондами зробити місце, цікаве для різних поколінь мешканців громади. За тим, що тут відбувається, ця установа – це навіть не бібліотека, це – справжній центр спільнототворення.

Хочете знати, що носили жінки козацької старшини часів гетьмана Мазепи – сходіть у Чернігівський історичний музей. Саме так зробили продюсери фільму «Резидентка», які пошили одяг акторок, що грають ролі жінок козацької старшини, по лекалам з вбрання фондів Чернігівського історичного музею імені Тарновського. Фільм, який має з’явитися на українських екранах, розповідає про жінку-шпигунку, яка переконала гетьмана Івана Мазепу перейти на бік шведського короля. Акторки Ірма Вітовська, Ірина Бардакова, Каріна Олійник, Альона Ковтун, котрі грають жінок козацької старшини, вбрані в кунтуші – репліки з реальних музейних зразків.

Просторий, немов палац, Мринський будинок культури у 60-х роках минулого століття з цегли місцевого цегельного заводу побудував економічно міцний колгосп «Україна», що славився щедрими врожаями та високопродуктивним тваринництвом. Його багато років очолював досвідчений господарник, фронтовик Олександр Костянтинович Волошин.

У Стольному Менської громади Чернігівщини відродили краєзнавчий народний музей. Очолила його колишня начальниця поштового відділення Марина Авер’янова. Точніше, не просто очолила, а стала справжнім локомотивом відродження установи. Стольненський музей – не лише про історію та краєзнавство, але й про майбутнє та виховання. Він став ще й мистецьким простором села.

Щорічно в другу неділю жовтня в Україні відзначають день художника. Чернігівщина завжди славилася чудовими художніми традиціями. Одна з них, наприклад,  Седнівські пленери. Але сьогодні ми поговоримо не про традиції, а про неординарну чернігівку, добре знану в Україні представницю нового покоління митців, у якої нам пощастило взяти інтерв’ю.Олена Загребіна – художниця, кураторка, дослідниця, викладачка, сценографка, режисерка, засновниця спільноти ChernihivMonumentalism та мистецької платформи Жива Шафа, учасниця ініціативи ДЕ НЕ ДЕ.

У Всеукраїнський день бібліотек керівники громади, відділу культури та туризму, добрі друзі бібліотеки віншували працівників, ветеранів, активних читачів КЗ «Публічна бібліотека» Бобровицької міської ради.

Олеся Вакуленко вивчала «Художнє моделювання тканин» у Харківській державній академії дизайну і мистецтва. У шестирічному віці вона вже була головною особою своєї першої персональнальної виставки у харківському музеї, у тринадцятирічному – ілюструвала книгу київської поетеси. З тих пір вона стала справжнім митцем, Членом Спілки майстрів народного мистецтва України, і її персональні виставки тепер проходять в Польщі, Словаччині, Сербії, Німеччині, Казахстані, Чехії, Франції.

Про цю країну рідко що почуєш. Тут ніколи не відбувається нічого резонансного, сюди не їдуть туристи, а багато хто щиро плутає Парагвай з Уругваєм. Розташований у «ведмежому куті» Південної Америки, Парагвай не має виходу до океану, сюди немає жодного прямого авіарейсу з Європи. Країна не славиться природними і архітектурними пам’ятками, тут не проходить Андський хребет, імперія інків не залишила на території Парагваю майже жодних слідів. Це одна з найбільш індіанських країн світу – мова гуарані є офіційною і поширена нарівні з іспанською. Однак Парагвай цікавий своєю сутністю, своїм незвичним духом, час тут немовби рухається повільніше, ніж в іншому світі. Парагвай – це Латинська Америка 30-40-річної давнини. 

Музей Фундації Петра Тронька відкрився 2015 року напередодні 100-ліття видатного вченого, громадського та державного діяча, Героя України. Його найбільші досягнення – 26-томна енциклопедія «Історія міст і сіл України», Національний музей народної архітектури та побуту України, керував проектами створення і будівництва палацу культури «Україна», Золотих воріт, відтворення в Києві пам’яток часів Київської Русі: Золотих воріт, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого монастиря та інших історичних споруд.

З душевним щемом знайомилася столична архітекторка Оксана Хорошавіна з палацом родини Катериничів, що зберігся на території Бобровиці, але в неналежному стані. Проте такий вигляд історичної споруди не розчарував архітекторку з талантом художниці. Навпаки, вона сама зізналася, що в цю споруду закохалася з першого погляду. Вона добре знає, скільки зусиль потрібно для того, щоб створити подібний будинок. Свого часу його побудували великі майстри, але господарів давно вже немає на цьому світі, за довгі роки занепав і палац. І це – за якихось сім кілометрів від її рідного села Браниця, де вона проводить багато літніх днів у сільському маєтку, який отримали із сестрою у спадок від бабусі Надії Лазарівни Король.

Відкрився цей мистецький захід 10 вересня 2024 року у Палаці родини Катериничів у центрі Бобровицької громади. Авторка виставки – уродженка села Браниця Бобровицької громади, відома в столиці архітекторка Оксана Хорошавіна.

Чернігівський театр ляльок імені Олександра Довженка незабаром відкриє новий театральний сезон виставою «Пессі та Ілюзія» за новелою фінського письменника Юрйо Кокко.