На стіні понад 110-річної земської школи у Брагинцях зберігся металевий знак військово-топографічної служби з номером 2850. Його помітив редактор газети «Срібнянщина», випускник цієї школи Сергій Бебик. Тепер загадка невеликої металевої марки може стати окремим напрямом дослідження історії села.
Іноді історія старої будівлі ховається не у великих написах чи меморіальних дошках, а в маленькій металевій пластині, яку легко не помітити. Саме на таку деталь звернув увагу редактор газети «Срібнянщина», виходець із Брагинців і випускник місцевої школи Сергій Бебик. На головному фасаді старої земської школи він виявив вмонтовану в цегляну кладку нівелірну марку військово-топографічної служби. На ній читається: «НИВЕЛИРОВКА ВОЕН.-ТОПОГР. УПР.» і номер 2850.
Нівелірна марка в Брагинцях на школі Сластіона
Для Бебика, який неодноразово привертав увагу до необхідності збереження цієї будівлі, подібна знахідка стала ще одним підтвердженням того, наскільки багато історії зберігають стіни старої школи. Раніше, розповідаючи про будівлю, він наголошував на її унікальності:
«Школа збереглася на сьогодні, якщо не в ідеальному стані, то близькою до того. Серед шкіл Сластіона у такому стані не так вже й багато. Навіть подивитись — з якою вона любов’ю зроблена, скільки там українських мотивів. Це школа-вишиванка».
Школа за проектом Сластіона у Брагинцях Прилуцького району Чернігівщини
Тепер до цих архітектурних особливостей додався ще один історичний штрих — металевий знак, який, імовірно, з’явився на стіні вже через кілька десятиліть після спорудження школи. Брагинцівська школа була збудована у 1913–1916 роках за проектом видатного українського архітектора Опанаса Сластіона. А нівелірна марка, судячи з характеру напису, може датуватися 1920–1930-ми роками. Тобто між появою школи та встановленням знака минуло понад десять років.
«Нівелірні марки були частиною геодезичної мережі. Їх закріплювали на капітальних нерухомих спорудах, щоб використовувати як стабільні точки для вимірювання висот. Саме тому старі школи, церкви, адміністративні будівлі та інші масивні споруди могли ставати основою для таких геодезичних пунктів», – пояснює журналіст і дослідик.
Фактично невеликий знак на стіні Брагинцівської школи є матеріальним свідченням того, що в 1920–1930-х роках ця будівля була включена до системи геодезичних вимірювань.
Найцікавіше в цій історії — номер 2850. Чи можна за ним знайти відповідний пункт у старих каталогах геодезичної мережі? Якщо такі документи збереглися, вони потенційно можуть відповісти на кілька запитань: коли саме встановили знак, яка висота була зафіксована в цій точці та до якої лінії нівелювання він належав. Тоді невелика металева пластина стане не просто старим артефактом, а своєрідною координатою в історії Брагинців.
Цікаво, що подібний артефакт зберігся і на іншій земській школі.
«Військові топографи розуміли надійність таких шкіл, як капітальних будівель, коли встановлювали ці нівелірні марки. Наприклад, на сайті Чорнухинської публічної бібліотеки ім. Г. Сковороди у статті «Земські школи сковоридинівського краю» теж є цікава інформація про подібний знак на будівлі земської трикомплектної школи (1912) в с. Курінька Чорнухинського району: «На стіні школи виявлений оригінальний артефакт – вмонтований у цеглу нівелірний знак 1920 – 1930-х рр. Народного комісаріату земельних справ з написом «нівелювання НКЗС»», – пояснює Сергій Бебик.
Тож, можливо, такі школи справді використовувалися як надійні точки для геодезичних робіт.
Для Сергія Бебика історія школи давно вийшла за межі простої ностальгії випускника. Він неодноразово наголошував, що збереження таких будівель потребує не лише документів, а й уваги суспільства. Саме завдяки такій увазі до старої будівлі поступово відкриваються нові деталі її історії. І нівелірна марка — одна з них. Тепер ця знахідка має ще більше значення. 10 вересня 2026 року розпорядженням Чернігівської обласної військової адміністрації №1341 Брагинцівську земську школу внесли до «Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Чернігівської області». Будівля отримала офіційний статус об’єкта культурної спадщини. Для села з населенням близько 150 людей це особливо важлива подія.
Адже школа, яка припинила працювати після скорочення кількості учнів, тепер має шанс зберегтися вже не як навчальний заклад, а як пам’ять про ціле покоління та про українську архітектуру початку ХХ століття. І, можливо, саме такі деталі, як нівелірна марка, допоможуть зрозуміти справжню цінність цієї будівлі.
Бо її історія — це не лише Сластіон і «школа-вишиванка». Це й дитинство сотень мешканців Брагинців, і вчителі, які працювали тут десятиліттями, і старі конструкції, які пережили зміну епох. І навіть маленький металевий знак, який колись старанно закріпив у цегляній стіні військовий топограф. Тепер завдання дослідників — з’ясувати, що саме стоїть за цифрою 2850. Можливо, відповідь на це питання ще чекає у старих геодезичних каталогах. А поки Сергій Бебик фактично відкрив для Брагинців ще одну маленьку, але дуже промовисту сторінку їхньої історії.
Віталій НАЗАРЕНКО
Фото Сергія Бебика
222
