У Борзні прокурор Офісу Генпрокурора намагався заборонити журналісту участь у засіданні

09 червня 2026

У Борзнянському районному суді Чернігівської області триває розгляд справи проти директора ТОВ «Плиски Агро» Валентина Бідного. На перший погляд — пересічний господарський чи кримінальний спір місцевого значення. Але якщо придивитися до деталей, стає зрозуміло: перед нами розгортається класична схема тиску на успішне підприємство, де ниточки тягнуться до найвищих кабінетів у Києві.


Як зазначалося раніше, підозру оголошували особисто прокурори з Офіса генеральної прокуратури, її представник Вадим Товстановський доєдався до процесу он-лайн.

Вадим Товстановський

Районні суди зазвичай розглядають справи місцевого рівня за участі окружних прокурорів. Те, що підозру керівнику «Плиски-Агро» Валентину Бідному оголошували особисто «топи» з Києва, чітко вказує на задіяння серйозного адміністративного ресурсу.
Тож чому успішне агропідприємство з Чернігівщини зацікавило ОГПУ?
Про це ми вже писали і обов’язково розкажемо ще, адже заявником у справі про шахрайство є відомий функціонер Михайло Голиця.
Постать Михайла Голиці (ексзаступника голови КМДА, відомого забудовника та земляка з Чернігівщини) — це стержень усього сюжету. Якщо він є заявником у справі про шахрайство, то розслідування має йти вглиб: чи немає тут ознак спроби тиску на успішне агропідприємство?
Цікавий факт: постраждала сторона (а це Плисківська сільська рада) вдруге заперечує проти участі нашого журналіста у висвітленні процесу, хоча він є відкритим і гласним. Чого бояться заявники?
Якщо громаду начебто обкрадали, місцева влада мала б першою вимагати максимального розголосу, аби захистити свої інтереси та повернути майно.
Хто насправді шахрай і чого домагається Голиця – про це напишемо згодом. Сьогодні ж суд буде досліджувати негласні слідчі дії, а якщо конкретніше – прослуховування.
Дослідження негласних слідчих (розшукових) дій — це завжди найцікавіша частина суду. Саме на етапі аудіо- та відеоконтролю часто вилазить «брудна білизна» слідства: відсутність реальних доказів злочину, провокації або ж, навпаки, розмови, які не мають жодного стосунку до інкримінованого шахрайства, але використовуються для психологічного тиску.