|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 6:00 | 08.13.2020

«Пака жита нє сажньош, ти Рамана нє найдьош»

Пам’ятник першому комуністу – так називають у Петрушах, що на Ріпкинщині, пам’ятник місцевому робсількору (робочо-селянський кореспондент, - Авт.) Роману Опанасенку. Його вбили у 1926-му році так звані «куркулі», закопавши бездиханне тіло в полі аж по саму шию. По тому повстанці розклеїли в Петрушах листівку несмішливого характеру: «Пака полє нє пажньотє – ви Рамана нє найдьотє».

 «Дядьку, як проїхати до Романа Опанасенка?», – запитуємо в статечного селянина, що з розміреною безтурботністю лузає насіння на лавці.

«До Рамана?, – перепитує той неповторною сіверської говіркою. – Єдьте у край гетай уліци і там пабачітє полє, кола якога памятнік».

На окраїні Петрушів, щоправда, не з першого разу, знаходимо бронзовий силует. Підхід до нього вимощений бетонними плитами, а сам пам’ятник заховався в густих чагарниках клену.

Підходимо ближче і читаємо, що викарбувано на табличці: «Робсількору більшовику Роману Івановичу Опанасенку по-звірячому закатованому куркулями на цьому полі у 1926 році від вдячних нащадків».

pamyatnyk7

Працівники місцевої преси колись називали пам’ятник Опанасенку пам’ятником журналісту. Противники комунізму величають його ідолом місцевому пропагандисту ворожого Україні режиму – таких тут чимало. Місцевим героєм вважають Івана Васильчикова, знаного в народі і серед більшовиків як отаман Галака. Його могила розташована не так далеко від цих місць – в селі Пилипча. Нещодавно там поставили дубовий козацький хрест. Оскільки загони Івана Васильчикова були єдиною потужною партизанською силою від Городні до Лоєва, то можна припустити, що саме хлопці Галаки вбили Романа Опанасенка. Та й почерк – схожий, бо ж як відомо, Галака любив чорний гумор. Однак, станом на 1926 рік, отаман вже був мертвий, а його загони розбиті, тож місцевого робсількора ліквідували точно не «галаківці». Цікаво, а хто ж тоді – «куркулі»?

При цараті земельне питання у Петрушах, як і по всій Російській імперії, стояло надзвичайно гостро. Під час першої «революції» у 1905-1907 роках в селі відбулося заворушення селян, яке все ж придушили. А от в період столипінської реформи, 1910-1911-тих років, в Петрушах відбулося повстання жінок-селянок. Власне, повстання селянок – типове явище для тодішньої Чернігово-Сіверщини, і Ріпкинщина не стала винятком. Як свідчать архівні дані, селянки пішли проти місцевого багатія Крутченка. Жінкам тоді все вдалося, вони навіть розділили його землю, однак повстання мало стихійний характер і також було придушене прибулими військами.

А от під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років у Петрушах кілька разів змінювалась влада. До вбивства отамана Галаки влада більшовиків на більшості території від Лоєва до Чернігова була чистою формальністю. Коли ж більшовицький агент Федір Гончаров зарубав уві сні партизанського отамана, його загін більше не мав такої сили, більшість повстанців легалізувались, а опір стих. Тож, скоріше за все, більшовицького робсількора Романа Опанасенка вбили Крутченки, яких «червона» влада позбавила всього. Власне кажучи, це лише скромне припущення, яке потребує більш ґрунтовного архівного дослідження.

У 70-х роках голова місцевого колгоспу Микола Вада вирішив зробити з Романа Опанасенка мученика, встановивши на полі, де знайшли його тіло, бронзовий пам’ятник. Безперечно, колгосп-мільйонер міг дозволити собі й не таке.

lyudyn«Паставіл тада, калі ще в школу хадів, – розказує петрушівець Віталій Мажуга. – Як піонерам був, так клятву давалі возлє єго. Раман, кажуть, був першим камуністом в округє. Йон сам не атсуль, а з Кислєй (село Кислі, що підпорядковується Петрушівській сільраді, – Авт.). Пєсню тагди спєвалі таку, па слухах, шо «Пака жита нє сажньош, ти Рамана нє найдьош». Кажуть, закопалі єго, а позже часть собака найшов – чи руку, чи що притянув з поля. Так і назвалі Романаве полє…»

До речі, про голову колгоспу. Місцеві пам’ятають Миколу Петровича як завзятого фронтовика, який приїхав на Ріпкинщину з цілини і наглядно продемонстрував, що навіть на бідних піщаних землях можна господарювати та безбідно жити. Саме тому його «коником» були вівці, які приносили непогані прибутки! Втім, це вже інша історія.

Поза сумнівом, пам’ятник Роману Опанасенку в Петрушах підлягає декомунізації, однак він має бути не обезголовлений чи порізаний на брухт, а виставлений на аукціон чи відданий в музей. Хто автор цього витвору – невідомо, однак те, що він є унікальним – не підлягає сумніву.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олексія Миколаєнка

Схожі матеріали (за тегом)