|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 16:08 | 08.11.2020

Олег Бузун застерігає від знищення середньої ланик місцевого самоврядування Олег Бузун застерігає від знищення середньої ланик місцевого самоврядування

Після реформи обласна рада стане олігархічним клубом, а владу в районах узурпують префекти

Із трьох гілок місцевого самоврядування в Україні Уряд планує залишити тільки дві – область та ОТГ, відкинувши закріплену Конституцією районну самоврядність. Після реформи владу в районах узурпують централізовано призначені (а не вибрані) префекти, наділеними небаченими до цього повноваженнями.

Чернігівщину пропонують поділити на чотири райони – відповідні пропозиції надала до Мінрегіонбуду обласна державна адміністрація, що у свою чергу обурило місцеві еліти в обласній та районних радах. Фактично, можемо говорити про початок легенької версії інформаційної війни між Чернігівською ОДА з одного боку й областю, районами та експертним середовищем – з іншого. Чим загрожує ліквідація районного рівня самоврядування і що чекає область після завершення реформи децентралізації – наша розмова з головою Ніжинської районної ради Олегом Бузуном.

 

– Олегу Віталійовичу, Ви, мабуть, один із небагатьох районних голів, який намагається оминати гострі кути у протистоянні виконавчої влади та місцевого самоврядування? Та все ж, цікаво, на скільки ці кути є гострими?

 

– Надзвичайно гострими, а тенденції – невтішними. Забігаючи наперед, скажу одне: якщо на рівні районів залишається виключно державне управління, то самоврядування як таке буде поступово знищуватись.

Якщо ми будуємо країну новітню, і ОТГ – це новітня Україна, то невже ми на рівні районів хочемо залишити стару, архаїчну країну? Більше того – нам пропонують послабити цей рівень, прибравши звідси публічне самоврядне управління. Країна ж навпаки повинна бути цілісна. Про це сьогодні не говорить тільки лінивий. Давайте зшивати її самоврядуванням!

Асоціація обласних та районних рад, яку я також представляю, випрацювала позицію щодо того, аби якомога швидше зустрітися з першими особами державної влади країни з чітко окресленими позиціями. Перша позиція – стан реалізації концепції місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Друга – питання реформування субрегіонального рівня. І наостанок – роль Кабінету Міністрів у формуванні перспективних планів. Якщо пройтися коротко по кожному з них, то ми бачимо, що реформа стосовно нашої тематики розпочиналась в одній парадигмі, де був трирівневий адміністративно-територіальний поділ і трирівневе самоврядне управління. На сьогодні ця концепція змінена. Більше того, із процесу консультацій та обговорень прибрали громадськість і органи місцевого самоврядування, доручивши обласним державним адміністраціям і Мінрегіонбуду самостійно вирішувати подальшу долю довершення децентралізації, цілковито узурпувавши контроль над цим процесом. Гадаю, це не зовсім правильно. Не зовсім правильно було відсторонити від формування перспективних планів обласні ради та громадськість і в такий спосіб довершити цю багатостраждальну реформу.

 

– До речі, стосовно громадськості: тільки сліпий не бачить ворожнечі між різного роду асоціаціями.

 

– Сьогодні всі асоціації місцевого самоврядування мають припинити неформальну ворожнечу і зрозуміти найголовніше: якщо дати можливість знищити твого друга, то наступним будеш ти. Що цікаво: ті перспективні плани, які раніше подавала область, і те, що затверджено в міністерстві, ми не можемо ніде побачити. Їх затверджують, а відкрити і побачити не можна.

 

– Людей, мабуть, більше хвилює на управління, а насущні речі. Наприклад, доступність медицини. Як буде тут?

 

– Сьогодні районна вторинна ланка медицини не під силу ОТГ, а обласному рівню вона не потрібна, бо в області є своя розгалужена мережа закладів і свої проблеми. Оця ланка районної медицини провисає, бо зникне районне управління – і зникне медицина. Це буде медичний колапс!

 

– Тобто ляже районний рівень – ляже і медицина?

 

– Після медицини ми отримаємо дисбаланс влади – такий собі перекіс. Якщо прибираємо місцеве самоврядування на районному рівні, то матимемо два центри прийняття рішень – базовий (це ОТГ) і обласний. І от базовий центр знаходитиметься в таких умовах, коли над ним скеровуватиме і контролюватиме, вказуватиме план дій районний префект чи урядник, обласний префект і обласна рада. Тобто саме в цьому колі існуватиме базовий рівень місцевого самоврядування. Як ви думаєте, хто тут домінуватиме? Відповідь – очевидна: районний префект одноособово відслідковуватиме за діями та рішеннями ОТГ і нікого не залишися на противагу на субрегіональному рівні.

 

– Такий собі прокурор чи прокуратор, як в Давньому Римі?

 

– Так! Він буде саме як прокурор, тільки як колишній прокурор, з функціями загального нагляду. Що суттєво: деякі експерти і міністерство пропонували таку систему організації префектур: обласного префекта призначає Офіс Президента, що нічим не відрізнятиметься від порядку призначення голови ОДА, щоправда, з більшими повноваженнями, бо голова ОДА не може призупиняти дію рішень органів місцевого самоврядування, а префект зможе. І наступна позиція, яку треба категорично зупиняти – обласний префект допризначатиме чотирьох районних префектів у новоутворених районах. Це буде та ж сама вертикаль, яка сьогодні є – ОДА і РДА. Навіщо тоді щось змінювати? Наша пропозиція полягає в тому, щоб районний префект чи урядник не підпорядковувався обласному, а напряму підпорядковувався Кабміну. Ми ж живемо в парламентсько-президентській державі. Друге питання – зробити призначення на конкурсній основі. І це треба прописати на рівні закону.

 

– Упродовж кількох тижнів ми спостерігаємо за невеликою інформаційною війною, яка розгорнулася між обласною радою, районними радами та Чернігівською ОДА. Органи місцевого самоврядування не сприймають поділ ОДА на чотири райони, пропонують залишити їх десять і обурюються тим, що їх було виключено з консультацій. Чи є сенс у такій кількості районів?

 

– Для мене немає великої різниці в тому, скільки із 22-ох районів області буде утворено укрупнених, якщо вони будуть обділені повноваженнями. Область все одно домінуватиме в управлінні. Якщо ми ділимо райони, то треба, щоб цей район був повноцінним в управлінському розумінні. На моє переконання, чотири райони – не зовсім погана позиція по Чернігівській області, і Мінрегіону вона подобається. Я був на конференції, де фігурувала низка областей, то поділ у Чернігівській області міністерству сподобався найбільше. Які питання не до кінця врегульовані, на мою думку? Дуже перенасичений Чернігівський район – у нього населення понад 400 тисяч. Зрозуміло, що він від Ніжинського на 200 тисяч більший. Бачимо реальний перекіс, і його треба розвантажувати. Тут якраз потрібно було провести консультації з районами та обласною радою. Що стосується запропонованого моїми колегами поділу на 10 районів – я його не схвалюю, бо він був би надзвичайно дрібний. Такий поділ можна було зробити років 5-10 тому – тоді він був би ефективний, коли були повноваження. До утворення ОТГ можна було укрупнити райони. Зараз – це зайва армія чиновників.

rayony4

 

Пропонований поділ на 4 райони

 

– Ми ж розуміємо, що консультації вже закінчились і Кабмін з дня на день доформує перспективний план, наріже райони тощо. По суті, як скоро настануть зміни?

 

– Треба дивитись на речі прагматично – коронавірус вкрав у нас час. Те, що ми обговорюємо на онлайн-конференціях, не замінить очної зустрічі чи дискусії. Тому я рекомендував би хоча б до весни відтермінувати місцеві вибори. Треба довершити процес децентралізації. Не можна проводити вибори в хаосі, треба чітко мати абрис по ОТГ, районах і новий адміністративно-територіальний устрій на рівні Закону України. Якщо цих речей не зробити, то немає ніякого сенсу проводити вибори. Що з того, що ми переоберемо голів ОТГ і обласної ради, а справа буде недовершена?

 

– До речі, про обласну раду. Вона тепер матиме більше впливу. Цікаво, хто там буде засідати?

 

– Я думаю, що ситуація по обласних радах тільки ускладниться. Сьогодні місцеві еліти через обласні ради впливають на рівні області на управлінські процеси, розподіл ресурсу і так далі. Ті еліти, які існували на субрегіональному рівні, – їм також треба кудись подітись. Хтось частково піде в ОТГ, але більшість захоче мати позицію на вищому рівні. Я передбачаю, що обласна рада стане таким собі клубом місцевого олігархату, який впливатиме на долю регіональної політики. І з цим клубом ОТГ буде набагато складніше воювати. До цього район був своєрідним буфером між областю та ОТГ і додатково лобіював інтереси громад, а зараз цей буфер зникне.

 

– Щонайменше дивно, як на мене, те, що голова ОДА мав би включити в консультаційний процес місцеве самоврядування. Цього не трапилось.

 

– Так. Треба було зібрати голів рад, адміністрацій, ОТГ – хоча б в режимі конференцій. Чому це не було зроблено, я не знаю. Цей план представляв навіть не голова ОДА, а клерки з департаменту економічного розвитку. Ми вже бачимо велику проблему з Північним районом – там до цього часу не визначились із центром. Можемо отримати награну картину – Мена, Корюківка і Новгород-Сіверський можуть один одного не визнавати, треба давати гарантії районам, які поступляться місцем у центрі. І обов’язково цей район треба називати чи Північний, чи Сіверський – щоб назва об’єднувала.

 

– Що буде, якщо районне самоврядування все-таки зникне?

 

– Моя думка така: якщо районну ланку самоуправління нам не вдасться відстояти, то треба залишити її хоча б на перехідний період. Зараз очевидно, що після реформи ОТГ мають знайти між собою контакт і вийти на міжмуніципальне кооперування. Що таке районна рада? Це якраз і є це кооперування, спільні інтереси сіл, селищ, громад. Навіщо винаходити велосипед? Сьогодні голова ОТГ не здатен мислити районним масштабом, бо в нього вистачає проблем на своїй території. Вони не здатні широко мислити – така вже психологія. А для того, щоб ширше мислити – їм треба, як не прикро, коронавірус і проблеми з районною лікарнею. Сьогодні товчуть поки що районного брата, але завтра можуть прийти і до громад. Тому сила – в згуртованості!

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)