Аналіз поточної ситуації навколо українського ультиматуму Білорусі демонструє кардинальну зміну правил гри, де режим Олександра Лукашенка опинився у геополітичній та військовій пастці без жодного шансу на порятунок. Офіційне попередження Києва з вимогою демонтувати або вимкнути російські та білоруські ретранслятори на вежах мобільного зв’язку є історичним прецедентом. Як зазначає військовослужбовець Сил безпілотних систем і колишній народний депутат Ігор Луценко, «вперше за, можливо, сотні років українською мовою було поставлено збройний ультиматум. Вперше у історії незалежної України погрожує ворогу відкрито на весь світ – якщо не припините, ми по вас ударимо». Чому Лукашенко не вистоїть після ударів українськими дронами?
Технологічна суть загрози полягає в тому, що на високих точках і вежах зв’язку в Білорусі розгорнуто наземні станції та ретранслятори. За словами Луценка,
«зараз на їх вежах мобільного зв’язку, на високих точках стоять ретранслятори, стоять наземні станції, котрі забезпечують точне керування Шахедами та іншими ударними та розвідницькими дронами, котрі залітають до нас на нашу Північ».
Тривалий час Україна намагалася вирішити це питання непублічно.
«Мало хто знає, скільки часу намагалася Україна по-тихому вирішити це питання. Деякі з цих наземних станцій керування дронами навіть вибухали раптово, про що ніхто ніде не писав. Але, схоже, послання не було достатньо зрозумілим», — наголошує військовий.
Проте гібридні атаки не припинилися, і під ударами російсько-білоруської коаліції залишається українська залізниця на Ковель з Києва, прикордонні міста та Варшавська траса. Луценко нагадує, що
«у нас з Білоруссю фронт уже п’ятим рік. Саме через Білорусь Росія організувала нам Бучу, Ірпінь. Чи Лукашенко не знав, з якими розстрільними списками їхали до нас росіяни? Ми тоді змушені були не чіпати білорусів, бо було не до того. Але вони продовжили свою погано приховану війну».
У разі реалізації українського ультиматуму шанси Лукашенка вистояти проти масованих ударів українських безпілотників практично дорівнюють нулю. Автор публікації ставить пряме запитання:
«Які шанси у Лукашенка вистояти проти наших ударів у відповідь? Дуже мало».
Він пояснює це абсолютною деградацією ворожої системи протиповітряної оборони під тиском українських технологій:
«Якщо російська ППО, загартована п’ятирічкою повномасштабної війни проти нас, чим далі, тим менш здатна опиратися нашим дронам і ракетам, не годна прикрити усіма своїми колами Москву – то що вже казати про білоруську армію?».
Білоруська ППО не має ні досвіду, ні технічної спроможності захистити сотні стаціонарних об’єктів, координати яких давно відомі українським військовим.
Географічна вразливість Мінська робить його легкою мішенню для Сил безпілотних систем України. Як зазначає Луценко,
«до столиці – Мінську від нас менше 300 км. Найдальша ціль – Новополоцьк, де розташований нафтопереробний завод, котрий живить пальним наступ РФ на нас – це 450 км, звична відстань для наших дальніх ударних».
Це абсолютно робоча дистанція для українських дальніх ударних дронів, які щодня доводять свою ефективність у глибокому тилу ворога.
Економіка та політична стабільність білоруського режиму можуть бути повністю зруйновані за одну ніч.
«Значна частка економіки Білорусі – це нафтопереробка і нафтохімія, якої може не стати в одну ніч», — попереджає військовослужбовець. При цьому союзник нічим не допоможе Мінську: «Чи здатна Росія захистити свого союзника? Відповідь очевидна».
Росія сама неспроможна прикрити власні паливні гіганти та військові об’єкти від українського неба, тому білоруські НПЗ залишаться абсолютно беззахисними.
Найбільша загроза для Лукашенка лежить у площині внутрішньої легітурності. Луценко підкреслює:
«Основа легітимності Лукашенка – це мир для білоруського обивателя, котрий закрив очі на власну співучасть у різанині українців».
Цей обиватель тривалий час обмінював мораль на спокій у власній оселі. Перші ж системні прильоти українських ударних безпілотників по білоруській інфраструктурі миттєво знищать цей суспільний договір, посіявши паніку та продемонструвавши повну безпорадність влади. Саме цей страх перед неминучим технологічним розгромом дає реальну надію на дипломатичний зсув:
«Тож є непоганий шанс, що Лукашенко почне ворушитися», — підсумовує Ігор Луценко.
