У житті кожного з нас зустрічаються люди, які чимось особливим запам’ятовуються. Микола Михайлович Варьоха запам’ятався мені з тих часів, коли я, будучи завідувачкою відділу сільського господарства у районній газеті, не раз у нього як у агронома брала інтерв’ю. Запам’ятався тим, що завжди розказував, ніби з книжки читав. Ніколи не «віднікувався», мовляв, часу немає чи навіщо це треба. Ніколи не наголошував на своїй важливості як агронома, віддавав перевагу тим, хто безпосередньо сіє, обробляє, силосує, жнивує… Завжди чудово орієнтувався у виробничих показниках господарства, де працював на той час і вмів про це розповісти.
