У господарстві Михайла Барабаша з Борзнянської громади на чотирьох гектарах ростуть десятки сортів кавунів і динь. Частину баштанних вирощують на поливі, частину – прямим посівом, а за стиглістю кавунів тут стежать навіть за маленькими сухими корінчиками біля плодоніжки.
У селі Кинашівка Борзнянської громади літо пахне кавунами. Серед полів, де вирощують овочі та інші культури, ветеран війни Михайло Барабаш облаштував справжній баштан.
Із близько 70 гектарів площ чотири гектари фермер відвів під кавуни та дині. Робота тут не припиняється практично ні на день: рослини потрібно доглядати, захищати від спеки, хвороб і шкідників, а стиглі плоди – вчасно збирати.
А ще баштан треба охороняти.
Двоє школярів стежать, щоб кавуни та дині не стали легкою здобиччю для птахів і непроханих двоногих гостей. «Такі ще не перевелись», – жартує Михайло.
Цьогорічна спека стала серйозним випробуванням для аграріїв. Частина овочів у господарстві Михайла Барабаша вирощується на поливі, однак кавуни – виняток.
Для них фермер обрав ділянки з нижчим рівнем, де рослини можуть краще використовувати вологу ґрунту.
Досвід попередніх років показав, що така технологія може давати несподівано хороший результат.
Михайло пригадує, як одного року сорт «Юмі», висаджений прямим посівом на нижчій ділянці, в умовах спеки почувався навіть краще, ніж на поливному полі. Тоді врожайність, за його словами, сягнула близько 65 тонн. Для господарства це стало своєрідним рекордом.
Воду для поливу інших культур беруть із річки. Невелика бензинова помпа працює від генератора – фактично невеликий мотор забезпечує господарство необхідною вологою.
Михайло не боїться експериментувати. На його баштані цього року – понад 15 сортів кавунів.
Один із нових експериментів – Ергіна Єлоу. Це перший рік, коли фермер вирішив випробувати цей сорт: придбали близько 500 насінин.
«Перший рік просто пробуємо», – пояснює він.
Господар намагається робити ставку переважно на ранні сорти. Каже: покупці різні. Комусь потрібен великий кавун, а хтось навпаки шукає невеликий – щоб вистачило для родини.
Є на баштані й жовтом’якушеві кавуни. Один із них при розрізанні дивує яскравим кольором і соковитістю.
Та остаточний вердикт традиційно залишається за смаком.
– Дуже соковитий, – оцінюють хлопці, які допомагають на баштані.
Сам Михайло до кожного нового сорту ставиться обережно: спочатку випробувати, побачити, як він поводиться саме на місцевому ґрунті та в місцевій погоді, а вже потім робити висновки.
Для досвідченого баштанника колір чи розмір – далеко не єдині ознаки.
Михайло показує маленькі корінчики біля плоду. Якщо вони засохли – кавун уже можна зривати.
Це особливо важливо зараз, коли частина плодів ще набирає стиглість. Через спеку деякі кавуни доводиться навіть прикривати, щоб захистити їх від надмірного сонця.
Перші плоди достигають на початку серпня, а сезон, за прогнозами фермера, може тривати ще до вересня.
Якщо з кавунами Михайло вже має значний досвід, то диня, зізнається, дається складніше.
Основна проблема – хвороби, особливо за туманів. Тому дині доводиться регулярно обробляти. Частину вирощують на поливі та мульчі, іншу – пізніше, прямим посівом.
На полі можна побачити одразу кілька сортів.
Серед новинок – Silver Star, якого посадили близько 300 рослин для випробування. Є «Жакун» – жовтий зовні та всередині, який добре зав’язується і дає багато плодів.
Є й Ребека – сорт, який Михайло свого часу спробував після поїздки на Херсонщину. Смак настільки сподобався, що фермер вирощує його вже четвертий рік.
«Дуже сподобався смак дині», – згадує він.
Саме заради таких моментів, мабуть, і варто експериментувати з новими сортами.
Кавуни та дині традиційно асоціюються з південними регіонами України. Але війна змінила аграрну карту країни, а фермери в інших областях дедалі активніше освоюють баштанні культури. Досвід господарств із півночі України показує, що за правильного підбору сортів і технологій кавун можна вирощувати й далеко від традиційних баштанних регіонів.
У Кинашівці Михайло Барабаш не намагається просто повторити чужий досвід. Він підбирає технологію під свою землю, погоду та воду, пробує нові сорти, порівнює полив і прямий посів.
І поки спека випробовує поля, на чотирьох гектарах дозріває результат цієї роботи – зелені, смугасті, чорні та жовтом’якушеві кавуни, а поруч наливаються солодкі дині.
За кілька днів – нова перевірка стиглості. Ще кілька – і баштан почне пустіти.
А поки що двоє школярів продовжують свою важливу місію – охороняти врожай від птахів і тих, хто може захотіти скуштувати чужого кавуна без дозволу.
Віталій НАЗАРЕНКО
