Справа на 20 мільйонів доларів, яка обернулася справжньою боротьбою за контроль над одним із найбільших агропідприємств Чернігівщини – ТОВ «Земля і воля». Одна із спадкоємиць Леоніда Яковишина Інна Яковишина оскаржує договір позики, за яким громадянин Дмитро Шавло вимагає повернення 20 мільйонів доларів США, котрі у нього ніби то позичив покійний власник ТОВ «Земля і воля». 6 жовтня Дніпровський апеляційний суд залишив чинною заборону на реєстраційні дії з корпоративними правами ТОВ «Земля і воля», відмовивши у задоволенні апеляційної скарги Шавлу. Тепер суду належить розглянути головне питання: чи існують правові підстави для заявленого боргу.
Судовий спір навколо договору позики на 20 мільйонів доларів США набув особливого значення через корпоративні права дітища Героя України Леоніда Яковишина – ТОВ «Земля і воля». Не відомий для загалу криворізький підприємець Дмитро Шавло заявляє про неповернутий борг померлого позичальника та вимагає оформити заставу часток у статутному капіталі ТОВ «Земля і воля». Натомість спадкоємиця Інна Яковишина оскаржує договір позики й домагається визнання відсутнім обов’язку за ним.
6 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд залишив без змін ухвалу Саксаганського районного суду Кривого Рогу, якою заборонено реєстраційні дії щодо корпоративних прав товариства до набрання законної сили рішенням у справі. Таким чином, спроба відповідача скасувати тимчасове обмеження на апеляційному рівні не мала успіху. Водночас судове рішення стосується забезпечення позову, а не остаточного вирішення питання про існування боргу.
Апеляція без змін
За матеріалами постанови апеляційного суду, йдеться про договір позики від 19 серпня 2021 року. Згідно з його умовами, на які посилається Шавло, Леонід Яковишин нібито отримав 20 мільйонів доларів США та мав повернути кошти до 19 серпня 2022 року.
Після смерті позичальника Дмитро Шавло звернувся до його спадкоємиці Інни Яковишиної з вимогою про повернення боргу. Відповідач стверджує, що зобов’язання не було виконано, а тому відповідна заборгованість має враховуватися у спадкових правовідносинах. Окремою складовою цієї історії є корпоративні права ТОВ «Земля і воля». За версією Шавла, для забезпечення повернення позики позичальник мав передати в заставу 100% частки у статутному капіталі товариства, що забезпечило б йому повний контроль над підприємством. Саме навколо цієї застави й розгорнулася наступна частина судового конфлікту.
Інна Яковишина володіє 25% часткою
За матеріалами судового рішення, 10 липня 2026 року Інна Яковишина отримала від Шавла вимогу, в якій той наполягав на укладенні договору застави корпоративних прав.
У листі спадкоємцям пропонувалося з’явитися 20 липня до приватного нотаріуса для нотаріального посвідчення договору про передачу в заставу 100% часток у статутному капіталі ТОВ «Земля і воля». Спадкоємниця розцінила це як реальну загрозу оформлення обтяження корпоративних прав на підставі договору, законність якого оскаржується в суді. 13 липня 2026 року вона подала заяву про забезпечення позову. Позивачка просила заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам проводити реєстраційні дії, пов’язані із заставою, обтяженням, відчуженням корпоративних прав і зміною складу учасників або розміру їхніх часток. 15 липня Саксаганський районний суд Кривого Рогу задовольнив цю заяву.
Дмитро Шавло оскаржив ухвалу районного суду. У своїй апеляційній скарзі він, зокрема, стверджував, що суд недостатньо обґрунтував необхідність застосованих обмежень, а забезпечення позову фактично збігається з позовними вимогами.
Представниця Яковишиної Дарина Старовойтова заперечувала проти задоволення скарги. Вона наголошувала, що заборона має тимчасовий характер і не передає корпоративні права іншій особі та не позбавляє товариство можливості здійснювати поточну господарську діяльність. Зрештою, Дніпровський апеляційний суд погодився з висновками першої інстанції.
Дарина Старовойтова
Колегія суддів звернула увагу на конкретні обставини: відповідач не лише заявив про наявність боргу, а й направив спадкоємцям вимогу оформити заставу, визначивши нотаріуса, дату та час відповідної процедури. На думку суду, це свідчило про реальність наміру вчинити дії щодо обтяження корпоративних прав. За таких обставин тимчасова заборона була визнана необхідною для захисту інтересів позивачки. 6 жовтня апеляційну скаргу залишили без задоволення, а ухвалу районного суду — без змін.
Ця справа, очевидно, виходить за межі звичайного спору про повернення позики, адже вимоги сторін стосуються корпоративних прав у ТОВ «Земля і воля». Інна Яковишина є однією із спадкоємців і співвласників товариства, а розмір її внеску до статутного фонду становить 148,3 мільйони гривень. Ця сума є зазначеним у матеріалах розміром внеску, а не підтвердженою судом оцінкою ринкової вартості корпоративних прав.
Якби заставу було оформлено, вона могла б вплинути на правове становище корпоративних прав, які є предметом конфлікту. Саме тому питання збереження їхнього статусу до завершення судового розгляду стало одним із ключових процесуальних моментів. Наразі заборона поширюється на визначені судом реєстраційні дії. Однак вона не означає, що суд уже визнав корпоративні права власністю однієї зі сторін у межах цього спору або встановив недійсність договору позики.
Основна справа № 214/7482/26 розглядається Саксаганським районним судом Кривого Рогу. Позивачка просить визнати договір позики недійсним і визнати відсутнім обов’язок за ним.
За наявними матеріалами, судове засідання призначено на 30 листопада 2026 року о 14:30.
Саме в межах основного провадження мають бути досліджені докази, необхідні для вирішення спору по суті. Зокрема, важливими будуть документи щодо укладення договору, фактичної передачі коштів, умов забезпечення зобов’язань і правових наслідків смерті позичальника.Окремо потребує з’ясування, чи існують належні правові підстави для вимог до спадкоємців та який обсяг відповідальності може наставати за законом. У наданій постанові апеляційного суду немає остаточного висновку щодо цих питань.
У матеріалах справи також зазначено, що 19 жовтня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, пов’язана з цим спором. У записі вказано суддю-доповідача Олексія Осіяна та суддів Наталію Сакару і Валентина Сердюка.
Однак сам факт надходження касаційної скарги не означає, що Верховний Суд уже відкрив провадження або ухвалив рішення.
Станом на кінець жовтня 2026 року суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили тимчасовий захист корпоративних прав, але не поставили остаточної крапки в спорі щодо 20 мільйонів доларів США.
Судові справи, пов’язані з договором позики
«Земля і Воля» обробляє 32 500 гектарів на Чернігівщині – 47‐ма у рейтингу найбільших латифундистів. Леонід Яковишин свідомо не зростав далі: вважав, що ця площа ідеальна для його бізнес‐моделі.
Ядро бізнесу – потужний переробний комплекс: елеватор на 500 000 тонн зерна (другий за розміром в Україні). Ще є насіннєвий та крупʼяний заводи, комбікормове виробництво, навіть власні асфальтні заводи.
Леонід Яковишин був послідовним державником, не скорочував персонал навіть після появи точного землеробства й автопілотування.
Засновник ТОВ “Земля і воля” Герой України Леонід Яковишин
Останніми роками кілька разів заявляв про підготовку рейдерських атак.
власник ТОВ «Земля і Воля» не брав кредитів навіть у банках, а один із топменеджерів банку з іноземним капіталом, який не захотів, щоб його імʼя згадувалось у статті, казав: «Ми йому не були потрібні, фінансовий стан він мав кращий за будь‐який український банк».
Спадщину засновика компанії «Земля і Воля» Леоніда Яковишина, який помер 26 липня 2025 року у віці 86 років, розподілили між трьома спадкоємцями. Йдеться про його доньок Вікторію Дронову та Інну Яковишину, а також онука Максима Яковишина. Вони отримали відповідно 50%, 25% і 25% спадкового майна.
Спадкоємці
Після того як спадкоємці увійшли в повні права в компанії відбулись кардинальні зміни зі звільнення ТОП-менеджменту, який разом із Леонідом Яковишиним розбудовував господарство, а також закриття газети «Чернігівщина», яку Яковишин фінансував впродовж 15 років.
Віталій НАЗАРЕНКО
3456
