Зазвичай усі ми скаржимося на долю, бо не лише трояндами встелена. Нерідко впадаємо в розпач через дрібниці. Заздримо, що комусь живеться краще. А станеться лихо – то вже й світ нам не милий! Так і живемо, тримаючи камінь за пазухою. «Знаєш, чим довше топчу ряст, тим менше люблю людей…» – зізнався якось відомий політик.