Коли всі поснули, Маруся вийшла у двір. Спираючись на ціпочок, додибала до старої яблуні, поторкала її шкарубкий стовбур такою ж, як кора, шкарубкою долонею. «Ой, чи жива ж ти, чи ні, чи вже засохла?», – подумки запитала її і пропустила перед очима далеку весну, коли з малими дітками садили цей сад. «Мамо, а яблучка солодкі на ній родитимуть?», – щебетала мала Лідочка. «Може, й не солодкі! Тобі якби тільки солодке!», – бурчав старшенький Сашко…