Летить сільською вулицею табун. Попереду, здіймаючи хмарки куряви, Гнідко. Молоді лошаки, колесом вигнувши шиї, чи то не осмілюються, чи не в змозі догнати вожака. Ось Гнідко вже ріже грудьми густий, настояний на різнотрав’ї дух надвечірнього лугу. Вибиває копитами глибокі натоптані стежки, що в’ються через увесь вигін аж до старого панського лісу, який з усіх боків обступають густі верболози.