4 серпня на розгляд сесії Чернігівської міської ради виносять проект рішення, який може повністю змінити долю Чернігова та області. Йдеться про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для земельної ділянки площею 25 гектарів по вулиці Івана Мазепи, 78 під створення індустріального парку. Головним ініціатором проекту виступає ТОВ «Деревообробний комбінат «СІХЕ УКРАЇНА», а активним адвокатом передачі землі став колишній секретар міськради Олександр Ломако. На це вже наче б то є добро від урядовців. Проте за гучними обіцянками про багатосотенні мільйонні доларові інвестиції ховається суперечливий фактор: проект відкриває двері для масштабної китайської економічної інтервенції в місто, яке вистояло проти російської агресії.
Китайський вектор: економічний порятунок чи геополітичний ризик?
Колишній секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако виступив відкритим лобістом інвестицій з комуністичного Китаю, публічно закликавши депутатів голосувати на сесії за представлений проект. Що це за проект?
Індустріальний парк створюють під ТОВ «Деревообробний комбінат «СІХЕ УКРАЇНА». За словами Ломако, це – підприємство з іноземними інвестиціями, яке працює в Чернігові з 2020 року у сфері виробництва меблів, демонструючи стабільне зростання (чистий дохід за 2025 рік склав понад 344 млн грн, більшість продукції експортується до ЄС, США та Азії).
Якщо ж заглянути до аналітичної системи «Youcontrol», то з’ясується, що засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Деревообробний комбінат «СІХЕ УКРАЇНА» є громадянин Китаю Чжан Гумо. Його частка власності становить 93,9333%. Ще 6,0666% власності у громадянина США Чена Джозефа – очевидно, американця китайського походження. Зважаючи на те, що комуністичний Китай є країною з тоталітарним контролем та управлінням, варто розуміти, що інвестиції – не просто від громадян Китаю.
Основним і кінцевим бенефіціарним власником підприємства ТОВ «Деревообробний комбінат «СІХЕ УКРАЇНА» є громадянин Китаю Чжан Гумо
Задекларовані параметри проекту вражають масштабом. Загальний обсяг інвестицій має скласти до 200 мільйонів доларів США. Очікується, що річний обсяг виробництва готової продукції будівельної індустрії та деревообробки перевищить 400 мільйонів доларів. У разі реалізації проекту в повному обсязі декларується створення від 6 до 10 тисяч нових робочих місць, а під саме будівництво планується виділити 25 гектарів землі на вулиці Івана Мазепи.
І хоча проект вже має підтримку на рівні урядових погоджень, перед депутатами Чернігівської міської ради постає складний вибір.
З одного боку, місто отримує можливість залучити робочі місця, податки до місцевого бюджету та поштовх для розвитку інфраструктури в умовах важкої воєнної економіки. З іншого боку, існує реальний ризик потрапляння критичної інфраструктури та економічного ядра прикордонного міста під вплив капіталу з держави, яка є стратегічним партером держави-агресора. Тож майбутнє голосування стане для Чернігова випробуванням не лише на економічний прагматизм, а й на здатність усвідомлювати геополітичні наслідки рішень, які ухвалюються на місцевому рівні. Втім, схоже про це вже домовились у кулуарах. Показовим у цьому плані є спілкування таборів антогоністів, коли під постом Олександра Ломако представниця «Європейської Солідарсності» Марина Семененко дослівно пише про домовленості. Зрештою, нічого дивного, адже цю депутатку пов’язують з впливом групи ВЕНА, яка ще за мерства Олександра Соколова тісно співпрацювала з китайцями.
Кулуарні домовленості
Картинка – для лохів
Серед заявлених напрямків майбутнього парку лунають обіцянки створити повний виробничий ланцюг — аж до випуску будівельного скла. Проте можна сміливо поставити під сумнів реалістичність таких планів. Виробництво скла — це надскладний, енергоємний та високотехнологічний процес, який потребує специфічної інфраструктури та сировинної бази, яких у Чернігові ніколи не було. Відповідні родовища є на Ріпкінщині в селі Олешня та у Ваганичах на Городнянщині, одне – вже в розробці у ТОВ «Папернянський кар’єр скляних пісків», інше – в оренді у ТОВ «Сенд Індастрі» – фірми з офшорними реєстрами, яку пов’язують з народним депутатом Олегом Семінським, котрий, до речі, теж працює з китайцями.
Отож якщо виробництво меблів, фурнітури чи елементів «зеленої» енергетики ще має під собою якесь підґрунтя, то заяви про скляну промисловість виглядають як штучно роздуті цифри для створення красивої картинки перед голосуванням.
Фактор промислових відстійників
Окреме занепокоєння має викликати екологічна та інфраструктурна складова. Мова йде про територію в районі колишнього підприємства «Хімволокно», де розташовані промислові відстійники. У Чернігові вже траплялися випадки, коли під час потужних злив дамби та очисні споруди не витримували навантаження. Прорив або розгерметизація цих відстійників загрожує масштабною екологічною катастрофою для всього міста. Хто саме зараз контролює стан цих об’єктів? Чи увійдуть вони до меж 25 гектарів, і хто нестиме відповідальність за їхню безпеку в разі передачі ділянки приватному інвестору? Показово, що ініціатори проекту про ці ризики воліють мовчати.
На тлі закликів Олександра Ломака негайно віддати ділянку під китайські та інші іноземні інвестиції, залишається відкритим ключове питання: чи проводився взагалі фаховий, незалежний аналіз цієї пропозиції?
Наразі ми бачимо лише політичне лобіювання та красиві презентації. Жодних висновків екологічної експертизи, розрахунків навантаження на міські мережі чи аудитів ризиків залучення капіталу з країни-союзника РФ представлено не було.
І наостанок! Пекін залишається головним стратегічним, економічним та політичним партнером Москви. Співпраця Китаю з Росією дозволяє агресору обходити західні санкції, постачає товари подвійного призначення для російського ВПК та забезпечує фінансовий тил кремлівському режиму. Саме в цьому контексті пропозиція залучити китайський капітал — навіть у декларованій коаліції з партнерами із США чи ЄС — викликає серйозні запитання у сфері національної безпеки та етики. З одного боку, створення містоутворюючого підприємства на базі китайських грошей у прикордонній області формує важелі впливу для країни, яка офіційно підтримує партнерство з РФ. З іншого боку, це надсилає суперечливий сигнал західним союзникам: поки Україна просить у ЄС та США зброю та санкційний тиск на Пекін, окремі регіональні діячі закликають розгортати червону доріжку для китайського бізнесу.
Лобіст китайський інвестицій Олександр Ломако з візитом у Вашингтоні
Чернігівщина, як зона особливого китайського інтересу
Чернігів – не перша громада в області, куди намагаються зайти китайці. Китайська корпорація «Хуанфаньцюй» зайшла на Чернігівщину у 2013 році. Це був останній рік президентства втікача Віктора Януковича. Негласно сприяв китайським інвестиціям тодішній голова Чернігівської ОДА Володимир Хоменко.
Доки американці та європейці ламають списи над питанням, хто заробить на відбудові повоєнної України, китайці зондують ґрунт. На початку року у стінах Чернігівської обласної державної адміністрації зустрічали делегацію на чолі із Надзвичайним і Повноважним Послом Китайської Народної Республіки в Україні Ма Шенкунем. Голова Чернігівської ОДА В’ячеслав Чаус не приховував того факту, що попри війну Китай і надалі залишається партнером для Чернігівщини. Той факт, що від початку великої війни китайська делегація на Чернігівщині вперше, не може не насторожувати. Не виключено, що одна з найбільших за площею і найменших за кількістю населення областей України є ласим шматком для багатого та перенаселеного Китаю. Тим паче, що на Чернігівщині комуністичний Китай вже має такі стартові майданчики, яких більше немає ніде в Україні, і не приховує намірів до їх розширення.
Все буде Китай: китайські комуністи придивляються до Чернігівщини
