|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 4:20 | 04.01.2020

Микола Стрижак Микола Стрижак

Голова Асоціації фермерів України: «Краще мати шість мільйонів заможних селян, ніж шість сімей, які тут не живуть»

Одне з найдавніших об’єднань аграріїв – Асоціація фермерів та приватних землевласників України – нещодавно відсвяткувало свій 30-річний ювілей.

StryjakMФермери та одноосібники підбивали підсумки діяльності та визначалися з планами на майбутнє в «Українському домі». Нелегкі часи переживають нині українські землероби, особливо з огляду на ініціативи влади будь-що проштовхнути ганебний законопроект про ринок землі. Що у такому разі очікувати нашим аграріям і яким має бути шлях розвитку України в агросекторі – в ексклюзивному інтерв’ю з Президентом АФПЗУ Миколою Стрижаком.

 

– Миколо Івановичу, Ви були фермером з 1993-го року, з 2006-го стали першим віце-президентом, а з 2018-го президентом Асоціації фермерів і приватних землевласників. Як за ці роки почувалося українське фермерство, як воно розвивалося?

 

– Розвивалося по синусоїді: при Кучмі виросли, при Ющенкові трохи впали, при Януковичу ще трохи впали, а при Порошенку – геть упали. Володимир Гройсман потім, щоправда, прислухався до нас, і пішло зростання. З Гройсманом у нас співпраця була налагоджена на належному рівні, але це здебільшого не його заслуга – Володимира Борисовича змусили це робити. Поясню як: я є позаштатним радником голови Світового банку, а там за нашим підписом гроші видавали. Я кажу Гройсману: «Фермерам грошей не дасте – підпису не поставимо». Тоді ми вибили на фермерів більше одного мільярда гривень. Програма розрахована була на три роки, і вона не мала обнульовуватись. А уряд Гончарука обнулив все і одразу. Повний цинізм! Мілованов сказав, що програма не працює, тому що вона … вже й забув – якось так чудно сказав… Ну, як Мілованов вміє, знаєте: «Вона не працює, тому що вона не хоче працювати». Так, наче ця програма – жива річ.

 

– А що чекати фермерам у 2020-му році?

 

– Нічого хорошого! Порівняно з тим, що було, то на підтримку фермерських програм розраховано всього 185 мільйонів гривень, з яких половина не буде випущена, оскільки порядок виписано таким чином, що ніхто цих грошей не візьме. Як тільки прийшла ця влада, все згорнули: останній транш – 12,5 мільйони гривень – не виплатили нікому. Багато програм взагалі не працювали, бо в бюджеті – величезна діра. Куди б ми не писали – все одно буде «нуль». І це сьогодні – державна політика, яка фактично відкидає демократію, оскільки задля того, щоб ми побудували демократичне суспільство, необхідна наявність середнього класу, а для олігархів середній клас і самозайняті люди на селі є зайвими. Їм землю треба продати!

 

– До речі, про землю: як вплине ухвалення законопроекту про ринок землі, запропонованого урядом Гончарука?

 

– Це буде повернення 90-х років у промисловості: будуть приходити молодики з бітами, прасками, паяльними лампами і пояснювати, що ти неефективний господар, що треба віддати землю більш ефективному. І цьому важко сьогодні насправді зарадити – вони все одно будуть робити своє, бо хоча їх і обрав український народ, але служать вони Соросу. Хто платить, той і музику замовляє.

 

– На Вашу думку, чи зуміють протиснути закон про ринок земель сільськогосподарського призначення?

 

– То не ринок – то дерибан. Проштовхнуть! Але це не означає, що ми повинні складати руки. Там вже пішов розкол, бо коли я пішов під парламент, хоч мене і критикували за те, що ми пішли з різними політичними силами, я побачив реальний розкол у їхніх рядах.

 

– Всеукраїнська аграрна рада виникла нізвідки, принаймні, до певного часу про неї ніде не чули, але вона сьогодні приміряє на себе роль основного переговірника. Які стосунки з ВАР штабу захисту рідної землі, куди нині входить і Ваше об’єднання?

 

– ВАР виникла не нізвідки. Кожен міністр робить під себе певну громадську організацію, бо, коли до нього приїдуть з-закордону, він скаже: «У мене є громадська організація, я її слухаю». ВАР була створена міністром АПК Ігорем Швайкою для того, щоб знищити всі інші. На жаль, на сьогодні вони уклали співпрацю з усіма партіями, але на ділі виявились звичайними провокаторами – не члени ВАРу, а її керівництво! Ми вважаємо, що члени ВАРу – наші українці, які просто заблукали і повірили провокаторам.

 

– Подейкують, що там сліди і до Росії вели – добривом займались!

 

– Так! Саме так! Кому це дають під реалізацію? А різницю – на утримання ВАРу. Ану ж покладіть мені сім мільйонів – я такі вам акції організую!

 

– Миколо Івановичу, сьогодні багато хто апелює до міжнародного досвіду в земельних питаннях. Здорові уми кажуть, що для нашої країни найкраще підійде досвід Польщі, де сьогодні діє 2,5 мільйони фермерських господарств. Яка Ваша думка з цього приводу?

 

– Я є розробником концепції розвитку фермерства України, і я порахував так: не треба нам два з половиною мільйони фермерів – зробіть хоча б півтора мільйони. Фермерське господарство – це сім’я, в середньому чотири людини. Множимо півтора мільйони на чотири – це шість мільйонів. Скільки сільського населення? 13 мільйонів. Половина з них – пенсіонери, діти та працевлаштовані. Ще одна половина стане самозайнятою. Це що, погана програма? Я в парламентському комітеті сказав: якби наші агрохолдинги зайшли в Польщу, то залишилося б 500-600 тисяч робочих місць, а в них фермери сьогодні забезпечили тільки одних українців 1,2 мільйона робочих місць. Розумієте різницю? Краще мати шість мільйонів заможних і патріотично налаштованих селян, ніж шість сімей, які тут не живуть і діти їхні тут не будуть жити. Президент зі мною погодився, але зробив так, як йому порадив Сорос.

 

– Яка головна мета ринку землі?

 

– Там дві течії. Сорос – це пряма спекуляція, а Ротшильди – це транснаціональні корпорації. Для нас і це, й інше є смертю. Але буде так, що спочатку українську землю скупить Сорос і продасть Ротшильду. В результаті українці залишаться обезземеленими. Тому нашій владі не треба винаходити велосипеда – все давно працює, і Польща – хороший приклад тому.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)