|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 7:58 | 08.15.2020

Олександр Джуломанов показує крайній номер газети Олександр Джуломанов показує крайній номер газети

Книги, радіо, газета – маленької громади просвітницька планета

Перша в області сільська газета, яка впевнено тримається на плаву вже понад вісім років, літературний гурток, видані книги місцевих поетів і навіть власне радіо – все це має Мринська громада, що на Носівщині.

Вже незабаром планують замахнутися на Книгу рекордів Мрина, а їх тут, повірте, назбиралося вже досить багато. Такими здобутками, здається, може похвалитися далеко не кожне місто. Мринські ентузіасти по-справжньому закохані в мальовниче село і літературне слово, тому попри свою основну роботу, охоче долучаються до творчості. А їхній друкований засіб масової інформації читають не лише в громаді, а й по всій Україні і навіть за кордоном… Відверто кажучи, газета, яка виходить на восьми шпальтах, за своєю злободенністю та легкістю подачі інформації може дати фору не одній «районці». На її сторінках є все: від подій минулого до новин сьогодення, вірші, нариси про унікальних людей і їхню щоденну працю, сатира і анекдоти, карикатури і замальовки…

gazety

 

Газету розбирають, як гарячі пиріжки на базарі

 

Як розповів один із засновників видання Олександр Джуломанов, перший пробний номер «Літературного Мрина» ентузіасти випустили в грудні 2011 року форматом «А4» всього на двох шпальтах і тиражем у сотню примірників. Це було рішення членів літературного клубу, який на той час тільки-но почав функціонувати. З часом обсяг газети збільшувався, нині вона друкується на восьми сторінках. В п’ять разів зріс і її тираж.

«Якось моя колега – завідувачка бібліотекою Олена Ругаль – запропонувала мені створити газету, мовляв, має ж чимось наш літературний клуб займатися. Я, чесно кажучи, здивувався такій пропозиції і поставився до неї як до чогось нереального, – зізнається колишній вчитель, а нині пенсіонер, за сумісництвом бібліотекар Олександр Романович. – Одразу чомусь спало на думку: де будемо кошти брати? Та, продумавши всі варіанти, ми таки зважилися. Якраз тоді у нашому селі у бабусиній хатині проживали двоє обдарованих письменників-початківців, а нині вже досить відомих і перспективних – Артем Чех та Ірина Цілик. Вони нам теж залюбки допомогли, адже були учасниками нашого літературного клубу. Тож зібрали інформацію, надрукували у Ніжині і затамували подих в очікуванні, що ж буде далі… Подумки заспокоювали себе, мовляв, перший млинець, скоріш за все, буде глевким. Та коли газетку розкупили за день-два після того, як привезли в село, радісному здивуванню не було меж».

Вже незабаром місячник «Літературний Мрин» став культурним вістрям села. До редакції, яка розмістилася у невеликому приміщенні бібліотеки, адже обоє ідейних натхненників і виконавців – працівники цього духовного осередку, почали йти дописувачі.

«Половину газети ми відвели для учасників літературного клубу, – продовжує пані Олена. – Ми писали й пишемо у різних жанрах. Так само творчі напрямки у нас абсолютно різні: проза, поезія, сатира, гумор, малюнки і карикатури місцевих художників, дитяча сторінка, спогади односельців та новини Мрина, історія… Десятки різних рубрик».

 

Від поетичних збірок до Книги рекордів…

 

Далі приємно вражені початківці замислилися над іншим: де взяти комп’ютери. На одному домашньому ноутбуці «не розженешся». Вирішили ризикнути і відправили листи з проханням про допомогу у всі відділення банків області. І не прогадали – відповідь надійшла з обласної кредитно-фінансової установи, мовляв, приїжджайте, три комп’ютери чекають на вас.

«Радості не було меж. Так випустили ми п’ять-шість номерів. І нам знову захотілося чогось нового, щоб порадувати народ, – зізнається Олександр Джуломанов. – Думали-гадали і надрукували книгу «Соборність сердець». Це збірка віршів 22 авторів. Всі вони жителі або уродженці Мрина. До речі, вік поетів абсолютно різний: від школярів до старожилів. Всі дивуються, мовляв, ого, як багато у вас літераторів. Насправді ж у нас їх ще більше. Люди у нас дуже талановиті».

zbirkyp

Збірки Мринських поетів

 

Зображення на обкладинку малювала місцева художниця Юлія Бобок, яка працює в стилі петриківського розпису. Кошти на видання збірки також збирали самостійно. 210 примірників «Соборності сердець» мриняни буквально розмели з полиць бібліотеки.

Наступна збірка творів – «Миттєвості життя», вийшла вже у глянцевій обкладинці. Окрім віршів, редколегія використала й фото місцевих фотографів і зіграла на аналогії минулого та теперішнього. Наклад у 200 примірників розійшовся за лічені дні. На залишок зібраних коштів ентузіасти випустили іміджеві пакети з логотипом Мрина.

У 2013 році побачила світ ще одна, вже дитяча, збірка «З кошика – перлинки, віршики – родзинки». Ілюстрації до цієї книги малювали діти місцевої школи разом зі своїм керівником, нині вже покійною, Галиною Горбаток. До книги увійшли вибрані вірші поетів – аматорів села Мрин. Як дітей, так і дорослих. Як тих, хто залишився на малій батьківщині, так і тих, хто живе в різних куточках України.

Нині видавати книжки стало доброю традицією літературного гуртка. Олександр Джуломанов вже має і три власні збірки, охоче упорядковує і редагує книжки своїх земляків. А ще у цього ентузіаста майже зібрана Книга рекордів Мрина. Гордість мешканців села. В цій книзі буде все: і найвизначніші досягнення земляків, й інформація про найстаршу бабусю, дідуся, про сонях-велетень, вирощений на мринському городі, про найбільший помідор, гарбуз, гриб...

«За будь-якої нагоди ми намагаємося зробити все для земляків. Коли люди бачать, що ними цікавляться, що вони не байдужі своїм односельцям – їм хочеться жити і творити. Бо ж громада – це спільна радість і спільне горе, спільні вподобання і захоплення. А значить, ми гордо можемо сказати, що є громадою, колективом, великою дружною родиною!», – наголошує мій співбесідник.

 

Оригінальна система оповіщення

 

«Нам стало тісно в рамках друкованих засобів масової інформації, і ми замахнулися на радіо, – посміхається пані Олена. – Це було років п’ять тому. Провести радіо у кожну домівку – дуже затратно. Хоча колишній голова нас підтримував у цьому задумі і навіть фінансово обіцяв посприяти. Та, на жаль, не збулося… Але ми не впали духом і на ринковій площі встановили рупор. Щосуботи з бібліотеки виходили в ефір. Говорили про події за тиждень, запрошували до діалогу, повідомляли про зміни в законодавстві, шукали відповіді на запитання слухачів, вітали та слухали приємну музику. Зараз ми теж виходимо в ефір, але рідше. Нам просто не вистачає часу для реалізації всіх наших ідей, адже у нас є основна робота. Не важка, але вимагає багато часу на різного роду писанину… Рутинна, я б сказала. До речі, зі створенням громади наша газета змінила назву. Тепер ми «Мринська громада». Розповсюджується інформаційний бюлетень по семи населених пунктах, які входять до громади. Розповіді є з кожного села. Нам допомагають дівчата-бібліотекарі. Ми пишаємося тим, що в кожному населеному пункті функціонує бібліотека».

1abiblio

Олена Ругаль - ведуча на радіо, завідувачка бібліотеки

 

«До речі, де тільки не читають нашу газету… Передаємо землякам по всій Україні: у Чернігів, Суми, Дніпро, Харків. У країни ближнього зарубіжжя і навіть в Німеччину, Австралію і Америку. Тільки-но виходить з друку новий номер, вже телефонують, цікавляться, просять відправити. Той, хто любить своє село, як любимо його ми, де б не жив, у якій сфері б не працював, залюбки читає про Мринську громаду, її людей, проблеми й здобутки. У нас ще багато планів і творчих задумів. Думаю, ви про нас ще почуєте…», – з інтригуючою посмішкою підсумував Олександр Джуломанов.

 

Сніжана БОЖОК, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)