Коропська громада отримала трагічну звістку про загибель земляка, солдата Ярослава Валерійовича Максименка. Воїну було 40 років.
Ярослав народився 4 квітня 1986 року в Коропі. Виріс у багатодітній родині, був найстаршим із дітей. Тут навчався у місцевій школі.
Працював у Коропі на комунальному підприємстві «Вода». У 2012 році здобув професію верстатника деревообробних верстатів. Останні роки перед військовою службою жив і працював у Києві, займався будівництвом.
9 березня 2024 року Ярослава призвали на військову службу. Як розповіла сестра Ольга, рішення захищати Україну було його свідомим вибором. Він мав можливість не йти до війська, але не міг залишатися осторонь.
«Йому боліло, що гинуть молоді хлопці. Він казав: піду туди, краще загину там і принесу якусь користь, ніж тут», – згадує сестра.
Ярослав служив оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотниками у штурмовому батальйоні Третьої окремої штурмової бригади. Виконував завдання на Харківському напрямку. Його робота вимагала спеціальних знань і витривалості: доводилося долати значні відстані пішки, переносити обладнання та генератори, встановлювати системи РЕБ.
14 липня 2026 року Ярослав брав участь у визволенні села Шийківка Ізюмського району Харківської області. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Його загибель офіційно підтвердили за результатами ДНК-ідентифікації.
За словами сестри, Ярослав був спокійною та доброю людиною, дуже любив рідних. Особливо дбав про маму Любов Григорівну. Після її важкої хвороби допомагав їй, а під час служби частину своїх коштів спрямовував на ремонт маминого будинку.
Він мріяв про власну сім’ю та дітей. У лютому 2026 року одружився з дівчиною, з якою познайомився на Харківщині. Однак війна обірвала його плани.
У Ярослава залишилися мама, дружина, брат і сестра.
Коропська селищна рада висловила співчуття рідним і близьким загиблого захисника.
Найближчими днями очікується прибуття захисника додому. Про дату та час зустрічі й прощання громада повідомить додатково.