11 жовтня Менська громада провела в останню путь військовослужбовця Олександра Акулята. Рідні, друзі, побратими, представники влади та місцевого самоврядування зібралися, щоб віддати шану захиснику, який помер під час проходження військової служби. Під Куп’янськом він разом із побратимами утримував позиції протягом восьми місяців поспіль.
Олександр Акулят народився 1 грудня 1977 року в Мені. Навчався в місцевій загальноосвітній школі, яку закінчив у 1995 році. Після цього вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини. У 1998 році здобув фах фельдшера ветеринарної медицини.
Професійне життя Олександра було пов’язане з ветеринарною справою. Він працював у КСП «Промінь», завідував Менською дільничною лікарнею ветеринарної медицини, був ветеринарним лікарем у ПрАТ «Менське племпідприємство», а згодом — керуючим молочно-тваринної ферми № 1 у ТОВ «Мена-Авангард». Останнім місцем його роботи стала Менська державна дільнична лікарня ветеринарної медицини, де він обіймав посаду фельдшера ветеринарної медицини відділу організації ветеринарно-санітарних робіт та ідентифікації.
Колеги згадують Олександра як щиру, доброзичливу та відповідальну людину, віддану своїй справі. Він допомагав людям і дбав про тварин, зокрема рятував домашніх улюбленців. Удома на нього чекала родина — дружина та двоє дітей.
У липні 2024 року Олександр став на захист України. 6 липня 2024 року його призвали на військову службу першим відділом Корюківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Він служив у званні молодшого сержанта на посаді санітарного інструктора медичного пункту механізованого батальйону у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади.
Рішення захищати країну Олександр ухвалив, попри проблеми зі здоров’ям. Як розповідала його дружина, чоловік переніс інсульти, часто лікувався та потребував ліків. Вона пропонувала йому залишитися в лікарні, однак він не хотів відмовлятися від служби, коли його побратими вирушали на бойові завдання.
«Хлопці йдуть, а я буду лежати?» — так він пояснював своє рішення дружині.
Разом із побратимами військовослужбовець виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. Він перебував під Курськом, Кураховим, на Донбасі та Сумському напрямку. Останнім місцем служби Олександра став Харківський напрямок. Зокрема, під Куп’янськом він разом із побратимами утримував позиції протягом восьми місяців поспіль.
За словами рідних, через нестачу необхідних ліків стан здоров’я захисника почав погіршуватися. Олександр Акулят помер 6 жовтня 2026 року в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» міста Дніпра під час проходження військової служби.
У Менській державній дільничній лікарні ветеринарної медицини з глибоким сумом відгукнулися про колегу. Там наголосили, що Олександр був не лише професіоналом, а й людиною, на яку завжди можна було покластися.
«Його людяність, професіоналізм і добре ставлення до людей назавжди залишаться в пам’яті тих, хто мав честь працювати поруч із ним», — зазначили колеги, висловивши співчуття родині та близьким померлого.
Поховали Олександра Акулята на центральному кладовищі в Мені з військовими почестями.
600
