16 червня у Будищі Коропської громади відкрили меморіальну дошку полеглому захиснику України Максиму Пасату. Пам’ятний захід приурочили до перших роковин загибелі Героя – 17 червня.
Про це повідомляє Коропська селищна рада.
Максим Пасат проживав у селі Будище. Закінчив Оболонську школу. Став на захист України із початком повномасштабного вторгнення рф як стрілець механізованого батальйону. Тримав оборону на Донеччині, в Бахмутському районі. Саме там, під час виконання бойового завдання, він загинув від ворожого поранення 17 червня 2025 року. Максимові назавжди залишиться 22 роки. Поховали героя у Будищі.
У відкритті меморіальної дошки взяли участь односельці, земляки, друзі, вчителі, вся велика родина Максима Пасата.
Захід розпочався з хвилини мовчання за Героя та всіх захисників України, які віддали життя у боротьбі за вільне майбутнє держави.
Звертаючись до присутніх та рідних полеглого Героя, голова громади Володимир Куніцин підкреслив, що обов’язок кожного – закарбувати в пам’яті подвиг Максима та усвідомити уроки минулого, аби не допускати помилок у майбутньому:
«Ця меморіальна дошка – не просто знак, це нагадування для нас і майбутніх поколінь про ту велику ціну, яку ми заплатили за відстоювання тих цінностей, які ідентифікують нас як націю: нашу історію, мову та віру».
Спогадами про свого учня поділилася класний керівник Максима Пасата Наталія Рожок, і прочитала в його честь авторську поезію.
Право відкрити меморіальну дошку надали найріднішим людям Героя – батьку Володимиру Володимировичу і матері Ользі Валентинівні.
Батько згадав Максима як моторного, непосидючого, неймовірно доброго й люблячого сина, який завжди підтримував родину. Він розповів, що Максим був щирим, відважним і ніколи не залишав друзів у біді – на фронті він під обстрілами врятував пораненого товариша, а командири згадують його як безстрашного бійця. Найважче для батьків – усвідомлювати втрачені мрії сина.
«Ми хотіли б на його весіллі святкувати, хотіли б тримати на руках онуків, але так сталося… Я дуже гордий за свого сина, за його сміливість і прагнення, щоб ми з вами жили у вільній країні. Нехай згадка про Максима живе в наших серцях, доки ми живемо», – звернувся батько до громади.
До меморіальної дошки поклали квіти, а діти піднесли засвічені лампадки.
