На Чернігівщині є село, історія якого пов’язана з козацькою старшиною, гетьманським родом Скоропадських і перебуванням Тараса Шевченка. Тут колись стояв панський маєток, був задуманий родовий парк, а під старим дубом, за місцевими переказами, Кобзар писав вірші та робив замальовки. Сьогодні від колишньої поміщицької величі майже нічого не залишилося, але історію Григорівки продовжують берегти місцеві жителі.
Про колишню маєтність Скоропадських у Григорівці сьогодні нагадують переважно спогади місцевих жителів. Панський будинок стояв неподалік від місця, де нині розташована лікарня. До наших днів він не зберігся — за словами старости Григорівського старостинського округу Олени Тупої, його зруйнували за радянських часів. Не вціліла й місцева церква.
«Маєток пана був далі за лікарнею. Не зберігся, розбили комуністи. Була церква, її теж зруйнували», — розповідає Олена Тупа.
Окрему історію має територія, яку нині займають лікарня та школа. Тут ріс старий дуб, із яким місцеві перекази пов’язують перебування Тараса Шевченка у Григорівці в 1843 році. За легендою, саме під його розлогою кроною поет відпочивав, писав та робив замальовки.
«Коли у 1964 році тут будували дільничну лікарню, дуб ще існував. Він почав хворіти, його взяли в цементну стяжку, намагалися врятувати, але не вдалося», — згадує староста.
Дерево було своєрідним живим свідком минулого села. На ньому встановили меморіальну дошку з барельєфом Тараса Шевченка та написом про те, що під дубом у 1843 році Кобзар писав свої твори.
Історія цього місця не переривалася навіть після загибелі дерева. У 2010 році до Григорівки приїжджав нащадок родини Скоропадських, який мешкав в Америці. За словами Олени Тупи, під час візиту він встановив пам’ятну дошку, пов’язану з історією родини.
Староста згадує і про людину, яка свого часу доклала зусиль, аби територія колишньої лікарні мала доглянутий вигляд. Головний лікар Андрій Трохимович Курило займався її озелененням. Дерева привозили з відомого Тростянецького дендропарку. Нині на цій території розташована школа.
Так поступово змінювався вигляд колишньої панської садиби: від маєтку Скоропадських до лікарні, а згодом і шкільної території. Архітектурні свідчення тієї епохи не збереглися, старого дуба також уже немає. Проте розповіді місцевих жителів дозволяють відтворити історію місця, де, за переказами, свого часу бував Тарас Шевченко.
Віталій НАЗАРЕНКО
288
