У Менській публічній бібліотеці для дітей та їхніх батьків діє послуга «бібліоняня». Скористатися нею можуть батьки, які потребують годину-дві вільного часу, знаючи, що їхня дитина проводить його з користю і в безпеці.
Про таку потрібну й актуальну можливість нам розповіла директорка Менської публічної бібліотеки Олена Григорівна Невжинська.
««Бібліоняня» у нас з’явилася майже одразу після відкриття закладу, бо ми побачили, що нашим читачам це дуже потрібно, – каже Олена Григорівна. – Ідея виникла спонтанно. У нас колектив досвідчений і згуртований – ми працювали раніше у дитячій бібліотеці, тобто давно вже в цій галузі. І ми розуміємо, як це, коли треба людям по своїх справах, а дитинку нікуди подіти. Якщо, наприклад, мамі треба в лікарню. Або у нас ЦНАП через дорогу: людина туди йде довідку брати з дитиною – це важко, тому що малеча там плаче, їй нудно сидіти і чекати. І от дитина може залишитись у нас на годину, на дві – але з умовою, щоб вона сама погодилася».
У бібліотеці є працівниця, яка відповідає за цю послугу. Це педагог за освітою, яка працювала раніше в садочку.
«З дитиною працює спеціаліст, читає, щось розповідає, малюють на спеціальній великій дошці. Є книги, настільні ігри, творчі заняття, розмальовки та інші пізнавальні активності. Тобто дитина не просто перебуває під наглядом, щоб нічого не трапилося, а з нею працює бібліотекар».
Унікальність менської «бібліоняні» – в тому, що вона повністю безкоштовна для відвідувачів.
«Такі послуги є і в інших громадах, але платно. А в нас послуги безплатні. Ми – комунальний заклад, який фінансується з місцевого бюджету, тобто з податків. І брати плату з тих людей, які і так наповнюють бюджет, некоректно. Тому у нас усі послуги і заходи безкоштовні».
Попереджати чи попередньо записуватись до «бібліоняні» не треба. Якщо її немає на місці, то обов’язково є заміна.
У цьому сучасному бібліотечному просторі дуже багато різних локацій, тому приводять дітей різного віку: і маленьких, і початкової школи, і підлітків. Дітям подобається проводити тут час. Пані Олена розповідає, що одного разу вони навіть за власною ініціативою підготували концерт для бібліотекарів:
«Діти самі сценарій написали і спеціально зробили справжній міні-концерт для наших працівників. У нас є іоніка у бібліотеці – тому це було з музичним супроводом, із ведучою, із «хвилиною мовчання». Було дуже приємно».
Ще зовсім нещодавно ця послуга мала дуже великий попит. Наразі у зв’язку із безпековою ситуацією стало важче.
«Раніше ми працювали з восьмої ранку до сьомої вечора без обідньої перерви і з одним вихідним, – говорить пані Олена. – Але коли почастішали прильоти, то ми тимчасово змінили графік. Зараз працюємо з восьмої до п’ятої години без перерви, і тепер вихідні субота і неділя. Сподіваємось, що скоро повернемось до нормального графіку.
Якщо до війни на наших заходах було по 50-80 дітей одночасно, то, звичайно, зараз менше. Ми тоді дуже втомлювалися, але були щасливі. Тепер і дітей поменшало, і можливостей через тривоги. Але все-таки життя наших вівідувачів і працівників – це головне. Тому під час тривоги дітей не приймаємо. Але як тільки відбій – де ті діти і беруться! Завжди повний зал».
Пані Олена зазначає, що бібліотечний простір – це не лише можливість організувати дозвілля дитини, а й спосіб заохотити її до читання та спілкування з однолітками. А ще – провести цікаво час усією родиною.
«От прийшли дітки з бабусею, мамою чи татом – і для всієї родини є якісь цікаві проекти, цікаві зони, щоб кожна людина з сім’ї могла собі знайти щось. У нас і в статуті написано, що головне – це сімейне читання».
І дійсно, «бібліоняня» – це чудовий приклад того, як сучасні бібліотеки розширюють свої функції, перетворюючись із книгосховищ на відкриті громадські простори для навчання, спілкування та підтримки родин у складний воєнний час.
Катерина Махлай, фото Менської публічної бібліотеки
