Наші старовинні козацькі Прилуки – дивовижне місто, і завжди таким було. В ньому життя вирує, навіть під час війни. Наше місто – різнобарвний, неочікуваний, чудовий простір патріотичних, громадських, ветеранських, волонтерських та інших громадських ініціатив, цікавих культурологічних проектів, неочікуваних ідей і починань. За ними стоять люди. Мабуть, Господь, пролітаючи над прилуцьким краєм, щедро сипонув чорнозему, і ця чудова земля зростила багато талановитих прекрасних людей.
3 вересня в затишній залі міського будинку культури відбувся вечір під назвою «Прилуцький форпост: люди, які тримають Україну», на який були запрошені ветерани війни, дружини військовослужбовців, волонтери, керівники цікавих культурологічних проектів. Усі вони – герої нарисів багатотомника «Чернігів у вогні», його п’ятого тому: «Форпост: люди, які тримають Україну». Це була довгоочікувана презентація легендарної книги, і назва святкового заходу природно перегукувалася з назвою п’ятого тому.
Наші мужні лицарі тримають фронт і захищають місто. А хтось продовжує жити тут і тримає тил. Вони волонтерять, допомагають ЗСУ, виховують дітей, працюють і живуть під ракетами. Турбуються про близьких, підтримують свою родину, місто, Батьківщину.
Так, у кожного з нас є своє місце на цій війні, свій її гіркий окраєць, у кожного – свій бліндаж, з якого він стріляє, в якому перев’язує пораненого побратима і мріє про повернення додому. Або – плете шкарпетки для воїнів, ставить спектаклі, виробляє ляльок-мотанок, обіймає близьких…
Мені пощастило бути одним з шести авторів цієї чудової книги. 20 нарисів про долі жителів Прилук і прилуцького краю увійшли до п’ятого тому разом з цікавими зворушливими розповідями про людей моїх колег по перу. Дякую своїм героям за те, що довірили мені дивовижні історії власного буття, свої спогади і біль, свої мрії і сподівання.
І майже всі вони були на презентації і почувалися щасливими.
Було неймовірно приємно побачити на заході ветеранів російсько-української війни Сергія Цибенка з дружиною Ренатою і Олександра Ярмошенка.
У цих мужніх воїнів –потужний військовий досвід, у кожного з них – своя фронтова історія. І сьогодні вони в строю, займаються волонтерством, громадською роботою – є ще порох у порохівницях! Олександр повернувся до роботи педагога в міській школі мистецтв, керує естрадним оркестром міського будинку культури. Сергій – очолював одну з ветеранських організацій міста, активіст громадської організації «Захист держави»…
Серед героїв моїх нарисів – Ольга Компанець і Руслан Лисенко. Вона – музикант, директор музичної школи, талановитий композитор. Він – колишній фронтовик, інвалід. Вони познайомились і одружилися під час війни. Їх дивовижна Love Storу – незаперечне свідчення того, що люди живуть і дихають, і кохають під час війни інакше. І що українська жінка зможе пройти разом з чоловіком через все – через його важкі поранення, операції, шпиталі, реабілітації, бо… кохає.
Серед героїв – Тетяна Лепська – мама героя-захисника, талановита вишивальниця, яка все життя пропрацювала педагогом у школі Малої Дівиці. Вона вишиває українські краєвиди і французький Прованс. Пише книги і разом з чоловіком допомагає ЗСУ…
Знана волонтерська родина Лисенків, в якій три покоління жінок займаються творчістю і всі роки війни вив’язують для фронту шкарпетки. Мама і донька, Лариса і Юля, справжні українські жінки – мудрі, терплячі, щиросердні. Найменша представниця роду – Ангеліна, замість циркового училища, про яке мріяла, вступила до військового інституту. Дасть Бог, їй не доведеться воювати, хоч вона і мріє про це…
Три особливих для мене жінки, яких я дуже люблю – Олена Сидоріна, Тетяна Поддубна, Євгенія Жежерун. Талановиті, яскраві, непередбачувані, красиві… Олена – викладач педколеджу, кандидат мистецтвознавства, філолог і філософ, режисер студентського театру, і її обожнюють студенти. Тетяна – засновниця і керівник цікавого соціального проекту «ДІВИЧ-ВЕЧОРИ», волонтер, режисер, хореограф. Євгенія – керівник волонтерського хабу медколеджу, викладач, художник, фотограф, ініціатор нових ідей і фантастичних проектів…
Служити Батьківщині можна по-різному. Любити свою землю можна серцем і віршем, посадженими у дворі трояндами, виставою за Гоголем і жовто-блакитними янголами, виготовленими власноруч зі своїми учнями для наших захисників.
Оксана Чепурна втілює і доносить всьому світу красу української душі. Вчитель ліцею імені Віктора Затолокіна, талановита майстриня з вишивання, учасниця багатьох всеукраїнських фестивалів та конкурсів декоративно-прикладного мистецтва.
Волонтерка Олена Коваленко, людина, яка вирощує виноград і троянди, робить наш світ красивим і доглянутим, що особливо важливо під час війни…
Всі присутні із задоволенням спілкувалися з директоркою Линовицького ліцею Наталією Силенко, учні якої читають і обговорюють «Щит нації», перемагають у всеукраїнських змаганнях, вирощують кристали, активно займаються волонтерством.
Вчитель історії, дослідник, невтомний мандрівник, людина-оркестр Ігор Хоменко поділився з товариством радістю – його статтю про власний родовід надрукували в авторитетному журналі!
Серед героїв п’ятого тому – директор міського будинку культури Олександр Дубовик і його заступниця Катерина Мовчан, які «заводять» волонтерський будинок своєї установи, впроваджують в життя важливі новітні соціальні ініціативи і проекти. Я безмежно вдячна їм за те, що вони підставили мені своє плече, і ми готували та проводили цю презентацію разом. Працювати в тандемі було легко і цікаво.
Було приємно бачити на нашому святі Людмилу Зубко – директорку центральної міської бібліотеки ім. Любові Забашти, і провідного бібліотекаря Ніну Горбань, які теж є героями п’ятого тому цієї легендарної епопеї. На базі бібліотеки працює хаб, в якому радо зустрічають і турбуються про ветеранів, переселенців, інвалідів. А для молоді створений мовний, читацький клуб, яким керує пані Ніна і де завжди цікаво.
Серед героїв «Форпосту» також – Геннадій Щисловський, викладач Прилуцького медичного коледжу, дослідник і науковець; директор Сухополов’янської книгозбірні Тетяна Печена і бібліотекар, дружина військовослужбовця Вікторія Нехай; голова прилуцького осередку ГО «Захист держави» Олена Малик; керівники Сухополов’янської і Линовицької ОТГ Денис Росовський і Віталій Нестерко; ветеран війни, адвокат, редактор газети «Град-Прилуки» Влад Кіча; знаний волонтер і засновник музею українського побуту, директор Онищенківського БК Ольга Васильченко; волонтер і автор гарних патріотичних віршів, які прозвучали на вечорі, Тетяна Плющенко.
Вечір зібрав унікальних людей, яких до цього об’єднала обкладинка літописної книги, аналогів якої немає в світі. А доля країни, її історія складається саме з долі і болю кожної людини, кожного українця. Деякі герої книги не були навіть знайомі і не бачили один одного в житті. Тепер вони зустрілися в теплому дружньому колі, поспілкувалися, поділилися чимось сокровенним.
З цікавістю і вдячністю вони переглянули презентаційний відеокліп, в якому кожен впізнавав себе; із насолодою слухали композицію «Океану Ельзи», яку подарував Олександр Ярмошенко разом зі своїм саксофоном, і також – пісні у виконанні учасниць вокального проекту БК «Ред Ліпс».
У своїх виступах вони дякували головному редактору і упоряднику багатотомника чернігівцю Сергію Дзюбі; всім авторам, всьому колективу газети «Чернігівщина», який жертовно працював над цім унікальним проектом. Добрими словами згадували головного мецената Леоніда Яковишина, який, на жаль, вже в інших світах…
А ще – і це, мабуть, головне – вони зрозуміли, відчули, що не одні в цьому тривожному воєнному часі, вони – разом. А форпост, як передовий сторожовий пункт, як надійна варта, і складається з єдності, з відчуття руки в руці. Складається з сердець і дій на перший погляд звичайних людей, з їх любові до життя і України. Дякую вам, люди, неймовірно пишаюся вами!
Лілія ЧЕРНЕНКО
114
