Світлана та Михайло Петровські з Ніжина вже п’ять років допомагають військовим. Щопонеділка і щовівторка їхня домашня кухня перетворюється на великий заготівельний цех, де в автоклавах готується смачна й поживна їжа для наших захисників. А потім ці сотні банок зі смаколиками, які вони передають у Покровську церкву та Собор Всіх Святих, їдуть напряму до захисників.
Про подружжя розповідає Ніжинська міська рада.
Михайло і Світлана почали готувати їжу оборонцям у перші ж дні повномасштабного вторгнення, коли багато хто з нас завмер, заціпенів і не розумів, що робити.
Раніше ми нічим подібним не займалися, але війна змусила. З перших днів я почала пекти пиріжки і передавати їх хлопцям на блокпостах. Просто не могла сидіти і чогось чекати. Пам’ятаю, як по всьому Ніжину шукала дріжджі, бо у продажу їх не було… У травні 2022-го ворога вже вигнали далеко за межі міста, і потреба в щоденній свіжій випічці відпала. Тоді ми з чоловіком стали робити тушонку і передавати її на фронт. Але для неї потрібно багато м’яса, і через фінансові труднощі ми не змогли довго її готувати. Саме тоді у нас виникла ідея щодо паштетів – це трохи дешевше, але теж поживно і смачно, – розповідає Світлана.
Рецепти Світлана шукала в інтернеті. На самому початку траплялося, що банки піддувалися, доводилося змінювати рецептуру і переробляти все заново. Але вони не зупинялися, готували, пробували, аж поки не підібрали правильні пропорції і технологію приготування.
Близько 60 кілограмів сировини: 4-5 свинячих голів, 10-12 кілограмів сала, печінка, легені, морква та цибуля. На виході отримуємо приблизно 45 кілограмів готового продукту, це десь 90 півлітрових банок. Тільки на закипання цієї величезної каструлі з м’ясом йде дві з половиною години, а потім ще три години воно вариться. Далі – гаряча ручна робота: дістати, відокремити від кісток, перебрати, порізати і подрібнити, – розповідає про технологію приготування пан Михайло.
Перший автоклав Світлана і Михайло позичили у знайомих навесні 2022 року, але згодом його довелося повернути. Розуміючи, що зупинятися через це вони не будуть, Петровські придбали для себе вже два автоклави. Також довелося купити потужний професійний кухонний комбайн, адже їх домашній не витримав такого навантаження.
Каші з’явилися пізніше на прохання мого брата Сергія, який воює з 2022 року, – розповідає Світлана. – Якось він попросив: «Зробіть, якщо можете, ще якусь кашу чи суп, щоб можна було просто в окопі відкрити банку і ситно поїсти». Ми спробували. Хлопцям на передовій вона дуже зайшла.
І відтоді у понеділок на кухні готується паштет, а у вівторок – смачна солдатська каша. Її основою стає наваристий бульйон, який залишається після приготування паштету. До нього додають 15 кілограмів м’яса, крупу (рис або гречку), спеції та засмажку. Наповнені банки стерилізуються в автоклавах 5 годин.
Ми тісно співпрацюємо з Покровською церквою та Собором Всіх Святих, – розповідають Світлана і Михайло. – Готову їжу відвозимо їм, а вони вже своїми каналами доставляють її на фронт. Якщо ж отримуємо адресний запит від конкретного підрозділу, посилку відправляємо самі. Церкви також допомагають нам, коли мають таку можливість. Якщо їм передають субпродукти, крупи чи овочі, вони віддають їх нам на переробку. Щоправда, останнім часом із продуктами стало складніше – церквам теж майже перестали передавати м’ясо. Беремо у них і порожні банки. Все, чого не вистачає, купуємо за власні кошти: м’ясо, крупи, кришки, банки, спеції… Нещодавно дуже виручили знайомі з Носівки, які займаються переробкою зерна: передали нам для каші 50 кілограмів крупи. Витрати на світло, газ і воду ми вже взагалі не рахуємо. Газова плита майже зіпсована – стільки безперервного вогню за ці роки вона витримала. І це все – паралельно з основною роботою, адже треба заробляти на життя, та й домашні справи ніхто не скасовував.
Два власних автомобіля родина Петровських теж передала військовим підрозділам. І цей список їх допомоги можна довго продовжувати: газові балони, інструменти, автомобільні шини, теплі речі, засоби гігієни, усілякі смаколики, чай, кава і багато-багато усього, на що вони отримували запити.
Також Світлана і Михайло мають багато відзнак за свою волонтерську роботу: «Хрест Свободи» від Православної Церкви України, Подяку міського голови Ніжина до Дня волонтера, грамоти від Митрополита Київського та всієї України і настоятеля Свято-Покровського храму.
618
