Тож цінності і принципи систематизовані в «Основоположні принципи нотаріальної системи латинського типу» і «Принципи нотаріальної етики».
В Україні нотаріальна професія керується не тільки етичними цінностями, інакше не було б стільки випадків «чорного нотаріату», відомого на увесь світ. Скільки розбитих людських доль і забраних передчасно життів від цинічно-злочинної діяльності «чорних» нотаріусів, котрі відіграють ключову роль у шахрайських схемах протизаконного заволодіння чужим майном, чужим правом на майнові й інтелектуальні цінності, залишаючи законних власників без копійки на прожиття, із знівеченим душевним станом, підірваною психікою. Такі нотаріуси – нещадні та безжальні вбивці.
В Україні шість з половиною тисяч нотаріусів, скільки серед них негідників – відкритої спеціальної статистики немає, як і кількості вироків за «чорне» шахрайство. «Національна» безкарність, очевидно, поширена й на нотаріусів – посадових осіб, яким державною владою делеговане право, що дозволяє наділяти документи, які вони складають, доказовою та виконавчою силою, забезпечувати їхнє надійне збереження. Нотаріуси повинні запобігати виникненню суперечок, сприяти сталому економічному розвитку та суспільному миру, вони повинні бути неупередженими у своїй діяльності.
Такі етичні норми обов’язкові для професії нотаріату в будь-якій країні світу, зокрема і в Україні. Але як узгоджується з ними згаданий вище злочинний нотаріат (або шахрайство) тих наших приватних нотаріусів, які обманюють клієнтів, що ті мусять сплачувати державне мито, тож і вартість нотаріальних послуг необхідно збільшувати на суму державного мита – один відсоток від суми договору за нотаріальні послуги? Ця норма була уведена Указом Президента України Леонідом Кучмою від 10 липня 1998 року № 762, яка передбачала, що плата за послуги приватного нотаріуса повинна бути не менша від розміру ставок державного мита, яке справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії. Проте й тоді приватні нотаріуси не платили державного мита, хоч на його суму збільшували плату за свої послуги.
Президент України Володимир Зеленський своїм Указом від 20 червня 2019 року визнав зазначений Указ Леоніда Кучми 1998 року таким, що втратив чинність. Проте деякі приватні нотаріуси й досі брешуть клієнтам, що вони зобов’язані сплатити державне мито. Хоча насправді вартість нотаріальних послуг приватними нотаріусами визначається за домовленістю. Брехня ж про «державне мито» називається шахрайством. Якщо ж нотаріус таким чином «нашахраїв» на 1 135 000 гривень і більше, то його чекатиме покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Правда, поки що ЗМІ не повідомляють про такі вироки для нотаріусів, хоча шкуродерні оплати за послуги приватних нотаріусів процвітають, їх продовжують обґрунтовувати брехнею про сплату «державного мита».
Звісно, клієнт має право вибирати нотаріуса, але така можливість є у великих містах, а в невеликих населених пунктах такий вибір неможливий чи дуже обмежений. От і доводиться пересічним людям та підприємцям іти по нотаріальні послуги до нотаріусів-шкуродерів. За нотаріальне засвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна приватний нотаріус може здерти з клієнта за свою кількагодинну роботу 100-200 тисяч гривень, буває й більше, залежно від вартості майна. Створився такий собі «нотаріальний Нафтогаз» із захмарними зарплатами, як то кажуть, на голому місці. Бо і чиновники славнозвісної «прокладки» «Нафтогазу», і зажерливі приватні нотаріуси жирують не на успішному менеджменті, а на тарифах, які здирають з народу. І там, і там узаконене шахрайство стимулюють державні органи влади, створюючи навколо специфічних шахраїв безкарне середовище під парасолькою з громовідводом.
Підживлюють таке неправове середовище й одержувачі нотаріальних послуг, котрі готові заплатити будь-яку ціну за термінове засвідчення потрібного документа, буває, і всупереч законності та справедливості. Стосовно ж терміну надання нотаріальних послуг існує легальна відповідна шкала оплати, якої повинен дотримуватись нотаріус. Але й сам клієнт не повинен провокувати посадову особу, випрошуючи в неї послуги поза дотриманням принципів нотаріальної етики. Бо на цьому ґрунті розвивається шахрайство в нотаріаті.
Тобто вина в цій фахово-суспільній хворобі обоюдна. Рецепт для її лікування написав великий наш земляк Микола Гоголь: «Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші». Втім, любителі одержувати щось потрібне «по блату», за «мзду» – як правило, в авангарді тих, хто з піною на губах звинувачує когось, хто повинен очистити суспільство від хабарників, корупціонерів і казнокрадів. А як очистити суспільство від тих, хто потурає розвитку страшних суспільних хвороб? Доречним буде, мабуть, згадати слова Бориса Олійника: «І взагалі: ко’ б не було рабів, цікаво, чи з’явилися б тирани?»
Але майже два з половиною тисячоліття тому з’явилося мудре повчання древнього китайського філософа Конфуція, зокрема й з питань справедливого суспільного устрою: «При прийнятті рішення управлінського характеру необхідно усвідомлювати міру відповідальності за те, що робиш». Це стосується і нотаріусів, наділених державою правом прийняття доленосних рішень для суспільства і окремих громадян, також зобов’язані бути справедливими і неупередженими у державній діяльності.
Григорій ЗАГРЕБЛЯ
