Управління культури та туризму Чернігівської міськради третій рік «футболить» питання щодо внесення фотографії та інформації про загиблого сотника Майдану, воїна 67-ї окремої механізованої бригади Віктора Панаска (позивний «Іранець») до місцевого інформаційно-меморіального стенда. Мати полеглого воїна неодноразово зверталася до Чернігівської міської ради з письмовими запитами, проте щоразу у відповідь від начальника управління культури та туризму Олександра Шевчука отримує відписки з однаковим формулюванням — «готуємо запит».
Віктор Панаско («Іранець») — постать, яка вже увійшла до історії українського національно-визвольного руху. З 15 років він став на шлях боротьби за український Чернігів у лавах патріотичних та націоналістичних організацій. Усе свідоме життя «Іранець» віддав боротьбі за українську самостійну державу, мову, розбудову помісної православної церкви та захист рідної землі.
Під час Революції Гідності Віктор став знаменитим сотником «Правого сектору», а у квітні 2014 року опинився серед перших добровольців, які взяли участь у першому бою з російськими найманцями під Слов’янськом. Далі були роки виснажливих боїв на Донеччині у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор».
З початком повномасштабного вторгнення воїн 67-ї окремої механізованої бригади знову опинився на найгарячіших ділянках фронту. 6 травня 2023 року у віці 33 років Віктор Панаско загинув у жорстокому бою під Бахмутом, до останнього подиху рятуючи своїх побратимів — того дня завдяки його самопожертві зберегли життя 19 бійців.
За роки, що минули від дня загибелі воїна під Бахмутом, у Чернігові так і не з’явилося ані меморіальної дошки, ані елементарного фото на Центральній Алеї.
Внесок «Іранця» відзначено на загальнонаціональному рівні — його пам’ять ушановано в Пантеоні Героїв у Холодному Яру. Попри масштаб постаті та його чернігівське походження, на місцевому рівні вшанування пам’яті бійця гальмується бюрократичними процедурами.
Замість конкретних дій чи роз’яснення термінів виконання, профільне управління під керівництвом Олександра Шевчука демонструє вражаючий приклад чиновницького цинізму, надсилаючи ідентичні відписки.
Так, у 2024 році на звернення матері управління надало відповідь із формулюванням: «готуємо запит до Чернігівського обласного ТЦК та СП для отримання офіційної інформації… при отриманні листа стенд буде розміщено при наступній зміні матеріалів».
У 2026 році, коли минуло вже три роки з дня загибелі «Іранця», родина отримує абсолютно аналогічну за своєю суттю відписку: «дані від ТЦК нібито не надходили, тому управління знову «формує запит», а розмістити портрет обіцяють «при наступній зміні матеріалів».
Відписка начальника управління культури та туризму ЧМР Олександра Шевчука, датована 2024 роком
Майже аналогічна відписка начальника управління культури та туризму ЧМР Олександра Шевчука, датована 2026 роком
Чому профільне управління роками чекає на папери, замість того щоб самостійно виявити ініціативу та вшанувати чернігівця, який присвятив життя Україні, — питання, яке залишається без відповіді. Редакція сподівається, що до того як матір загиблого захисника у супроводі преси завітає до офісу профільного управління, на це питання дасть відповідь особисто пан Шевчук.
Віталій НАЗАРЕНКО
1938
