Від 700 до 1156 гривень — стільки, за словами вихователів чернігівських дитячих садків та педагогів з гімназій, вони отримали щорічної винагороди. Учителька гімназії №27 оприлюднила суму своєї виплати, а колеги з інших закладів освіти почали ділитися власними цифрами. На тлі повідомлень про значно більші виплати в інших містах освітяни ставлять незручні запитання до Управління освіти Чернігівської міської ради та його керівника Василя Білогури: чому багаторічна праця педагогів оцінюється такими сумами?
Обговорення розміру винагород педагогічним працівникам у Чернігові розгорілося після допису Катерини Лавринець, учительки української мови гімназії №27. Педагог оприлюднила у сторіс скриншот банківського зарахування щорічної винагороди до Дня вчителя з сумою 1156 гривень та харакетристикою «щорічна винагорода».
Реакція колег не забарилася.
«Оце так приниження», — такими словами, за її повідомленням, відреагували освітяни з інших областей.
Катерина Лавринець порівняла виплати, про які повідомили колеги з різних громад. За наведеними нею даними, у Прогресі на Чернігівщині педагоги отримували 5000 гривень, у Ніжині — 6000, у Славутичі — 3000, у Чернівцях — 6000. У Києві, за її словами, суми сягали 14 000 гривень, на Київщині — 10 000, а на Львівщині — від 10 000 до 12 000 гривень.
Ці цифри потребують окремого підтвердження, адже розмір виплат може залежати від місцевих умов фінансування та конкретного порядку нарахування. Однак для чернігівських педагогів порівняння стало приводом порушити питання про те, як міська влада оцінює їхню працю.
«Так і є. Винагорода до Дня вчителя за рік проведеної роботи! У ній — весь авторитет педагога. У Чернігові його зруйнували», — написала Катерина Лавринець.
Педагог звернулася до Управління освіти Чернігівської міської ради із запитанням, чим пояснюється така економія на вчителях міста. У відповідь – тиша!
Щорічна винагорода вчительки української мови з Чернігова
Не менш гостро на ситуацію відреагували працівники дошкільних закладів. У коментарях до допису вчительки вихователі почали повідомляти про власні суми винагороди.
Яна Пекур, вихователька дитячого садка, наголосила, що працівники дошкілля проводять із найменшими дітьми по вісім годин на день, причому значну частину цього часу — в укриттях.
«890 гривень — це гідна винагорода за працю в умовах війни?» — запитує вихователька.
За її словами, працівники дошкільної освіти продовжують виконувати свої обов’язки під час повітряних тривог, організовують заняття, харчування та догляд за дітьми, підтримують малечу емоційно й відповідають за її безпеку.
Вихователі дитячих садочків отримали ще менше
Яна Пекур звернулася до Управління освіти та відповідальних посадовців із вимогою пояснити, за якими критеріями нараховуються виплати, чому їхні розміри настільки низькі та чи планується перегляд оплати праці.
Інші виховательки в коментарях називають ще менші суми.
Алла Гавриленко написала, що вона як вихователька отримала винагороду в розмірі лише 700 гривень.
«Отримали. У вихователя премія аж 700 грн», — зазначила вона.
Ірина Суровець повідомила про 800 гривень для працівниці дошкільної освіти з вищою категорією.
За словами учасниць обговорення, суми виплат у дитячих садках Чернігова коливаються приблизно від 700 до 950 гривень.
Фактично дискусія між колегами з різних закладів перетворилася на обговорення того, чия праця оцінена ще нижче. Але проблема, на яку вказують освітяни, значно ширша за різницю в кілька сотень гривень.
Працівники дитячих садків наголошують: їхня робота не обмежується проведенням занять. Вихователі мають заспокоювати дітей під час повітряних тривог, організовувати їхнє перебування в укриттях, підтримувати звичний режим і забезпечувати психологічний комфорт. Кухарі готують їжу, помічники вихователів дбають про чистоту та побутові умови.
Усі ці обов’язки виконуються в умовах війни, коли повітряні тривоги, загрози обстрілів та психологічне напруження стали частиною повсякденного життя.
«Ми не просимо особливих привілеїв і не вимагаємо нагород за героїзм. Ми вимагаємо справедливої оплати за свою працю», — йдеться у зверненні Яни Пекур.
Вона також закликає міську владу переглянути розміри виплат, забезпечити прозорі критерії їхнього нарахування та відкрити діалог із працівниками дошкілля.
Схожі проблеми порушують і вчителі шкіл.
Катерина Лавринець наголошує, що педагогічна праця не припиняється через війну. Учителі проводять заняття, працюють дистанційно, організовують навчання в умовах повітряних тривог і намагаються забезпечити дітям можливість здобувати освіту попри небезпеку.
Алла Маляренко у своєму коментарі зазначила, що освітяни роками не чують від міської громади конкретних відповідей на питання оплати праці.
«Від міської громади відповіді не чують освітяни роками. Тільки обіцянки. Бюджету не вистачає, на словах розповідають про надбавки, винагороди», — написала вона.
Педагог також звернула увагу на те, що вчителі мають не лише професійні обов’язки, а й власні родини та дітей, яким потрібні увага й підтримка.
На думку освітян, порівняння виплат між регіонами має спонукати міську владу пояснити, чому фінансова оцінка праці чернігівських педагогів настільки відрізняється від сум, про які повідомляють колеги з інших громад.
У коментарях пролунала й критика на адресу керівництва галузі.
Наталя Боровинська вважає, що Управління освіти Чернігівської міської ради потребує оптимізації та кадрових змін, зокрема заміни Василя Білогури.
Для об’єктивної оцінки ситуації необхідно з’ясувати, які кошти передбачили в міському бюджеті, як їх розподіляли між закладами та які критерії застосовували до різних категорій працівників. Саме Управління освіти має пояснити, чому виникла ситуація, на яку скаржаться педагоги, і чи є можливість її виправити. Бо, як казав класик: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики».
Віталій НАЗАРЕНКО
474
