У Надії – зовсім прозаїчна і, начебто, не надто цікава професія: вона – медик, і працює у звичайнісінькій лікарні. «На жаль, немає ніякої поезії в захворюваннях печінки чи підвищенні артеріального тиску», – так вважає її чоловік. Втім, кажуть, хворі одужують від однієї її посмішки (ліки – це вже потім). Сам завідувач відділення (між іншим, відомий і поважний добродій) знімає перед нею (у прямому й переносному розумінні) свій давно поруділий, інтелігентний капелюх. Але кому до цього діло?..