Через проливні дощі сезон заготівлі сировини значно затягнувся. Торфовидобувники давно не пам’ятають такого, щоб на початку червня техніка не могла вийти на болото. Втім, попри все плани у смолинців грандіозні – під кінець сезону 30 тисяч тонн фрезерного торфу має лежати у караванах!
Для торфовидобувників дорогий кожен день, адже збирати сировину можна тільки в суху погоду. Тож як тільки прояснюється небо і підсихає земля, техніка рушає на болото.
«В бій!», – красномовно кидає головний інженер підприємства Андрій Страхов.
Цього року за торф дійсно доведеться поборотися з погодою.
Верхній шар ґрунту збивають у спеціальні валки. Це дуже нагадує заготівлю сіна. Вже там, у валках, торф має висохнути. Сухий фрезер підбирають збиральні машини, кожна з яких має бункер, місткістю 400 тонн. Техніка, хоч і стара, але працює справно. На випадок поломки на заводі чергує ще дві такі машини.
«Дуже заважає дощ, – скаржиться директор Смолинського торфозаводу Валентина Огієнко. – Як тільки торф у валках висох – пішов дощ, а отже валки знову треба ворушити, витрачати час і солярку. Такого давно не було».
За три дні відколи техніка вийшла в поле вдалося заготовити всього 300 тонн фрезеру. Це – на день роботи підприємства.
«Плануємо вийти в цьому році на показник 30 тисяч тонн фрезерного торфу, – ділиться планами Валентина Володимирівна. – Попит на торфобрикет – шалений. Мабуть, це пов’язано з подорожчанням газу. У минулому році ми заготовили 19 тисяч тонн сировини і нам цього вистачило. Цього року доведеться інтенсивно попрацювати».
Смолинський торфозавод у цьому році відзначатиме 33 роки з дня заснування. Це – наймолодше торфопідприємство країни. По техніці та обладнанню, яке є на підприємстві, можна побачити справжнє ставлення керівництва держави до цієї стратегічної галузі.
«Зараз завершуємо капітальний ремонт брикетного цеху. Вперше за тридцять років ми капітально перебрали серце заводу – прес, – говорить директор підприємства. – Все робимо власним коштом без допомоги держави».
15 червня на Смолинському торфозаводі планують запустити брикетний цех. Чи не вперше за останнє десятиліття посеред літа вишикувалась черга за основним видом продукції – торфобрикетом. 2021-22 роки, прогнозують заводчани, стане успішним для підприємства у фінансовому плані. Щоправда штучні борги початку 2000-х років тягнуть галузь на дно. Так, минулого року на їх виплату підприємство спрямувало 9 мільйонів гривень. За ці кошти можна було б повністю оновити парк техніки, збільшити зарплату працівникам, поставити лінії з фасування інших видів продукції.
Віталій НАЗАРЕНКО
Фото Андрія Страхова
