12 березня 2026 року суддя Борзнянського районного суду Владислав Ріхтер виніс рішення у справі №730/1229/23, яке юристи вже встигли охрестити «юридичним нонсенсом». Суд задовольнив позов відомого столичного забудовника Михайла Голиці, скасувавши право власності ТОВ «Плиски Агро» на майновий комплекс – майстерню загальною площею 1743,2 кв.м. Чому це рішення є небезпечним прецедентом? З аналізу рішення випливає, що суддя Ріхтер, ігноруючи вимоги цивільного процесу, керувався внутрішнім переконанням на користь Голиці, який і був продавцем майстерні через ТОВ «Агросервіс» ще у 2014 році. Усі ці роки підприємство платило податки, утримувало будівлю та використовувало її у виробництві. Проте через 12 років суд вирішує, що реєстрація була «неправильною». Заявником у справі виступав Михайло Голиця, який формально навіть не був стороною угоди купівлі-продажу 2014 року, але раптом через 12 років виявив порушення. Припускаємо, що рішення судді Борзнянського районного суду Ріхтера відкриває скриньку Пандори: тепер будь-яке майно в Україні можна відібрати, просто «знайшовши» помилку в документах десятирічної давнини.
Найбільш шокуючим фактом у цій історії є рівень адміністративного тиску. Кримінальне провадження №12023270000000331 проти директора «Плиски Агро» Валентина Бідного «педалюється» безпосередньо з Офісу Генерального прокурора. Його звинувачують у «шахрайстві» (ч. 3 ст. 190 КК України) при реєстрації тієї самої майстерні. Найцікавіше тут – постать заявника. Кримінальний механізм запустив той самий Михайло Голиця, а саму справу взяло під особистий контроль керівництво ОГП. Так би мовити, правоохоронці Чернігівщини не допитали колишнього головного бухгалтера товариства, яка упокоїлась ще в 2024 році. Саме це стало «ключовим» аргументом для зміни підслідності за Офісом Генерального прокурора. Натомість новопризначений прокурор вирішив залишити причетність державного реєстратора, працівників районного БТІ, а головне основного та найбільшого вигодонабувача Голицю – поза власною увагою.
Справа сільської майстерні на контролі в Офісі Генерального прокурора
Огляд слідчими майстерні – серця підприємства
«Це не розслідування, це приховування одних фактів на замовлення архітекторів злочину, – стверджує Валентин Бідний. – Звинувачення у шахрайстві при реєстрації майстерні базуються на вигаданих фактах. У повідомленні про підозру прокурори ОГП навіть не спромоглися встановити, хто реально підписував документи, але винним уже призначили мене».
Щоб зробити захоплення майстерні юридично можливим, підготували «фундамент». Мова йде про землю під будівлями і класичну багатоходівку. Так, земельні ділянки посеред виробничої бази ТОВ «Плиски Агро» були таємно розділені рішеннями сільради за підписом секретаря Людмили Ілляшенко. Ділянки безкоштовно передали у власність двом мешканцям Київської області – Степовому Р.М. та Федорову М.Ф., які ніколи не бачили села Плиски в очі. Через деякий час ця земля за довіреністю від нових власників опиняється у розпорядженні Владислава Голиці – племінника Михайла Голиці, а згодом і в самого Михайла Голиці. Самі ж ділянки з давніх-давен призначались для обслуговування нежитлових приміщень, будівель та інженерних споруд «майстерні». До розподілу нормативна оцінка ділянок складала понад 1,6 мільйона гривень. Проте в угодах купівлі-продажу фігурували суми, в 60 разів менші за реальну вартість. Таким чином, бюджет громади недоотримав мільйони потенційної орендної плати, зате Голиця став «власником» землі під виробничою базою господарства ТОВ «Плиски Агро».
Головним «інструментом» обвинувачення у кримінальній справі став Микола Ілляшенко, керівник ФГ «Плисківське» та чоловік згаданої секретаря сільради. Його роль у цій схемі – вершина цинізму. У 2014 році Микола Ілляшенко як головний бухгалтер ТОВ «Агросервіс» особисто підписував накладні, акти прийому-передачі та рахунки на продаж майстерні підприємству «Плиски Агро». Сьогодні той самий Ілляшенко пише заяви в поліцію про «самовільне будівництво» та «незаконну реєстрацію» цих самих об’єктів.
«Ілляшенко чудово знає, що ці будівлі зведені ще у 1960-х роках. Він сам ними завідував роками! Тепер він каже, що я їх «самовільно побудував» у 2023-му. Це відверта брехня, метою якої є отримання доступу до наших земель, які він уже встиг взяти в оренду у Голиці», – зазначає Бідний.
Валентин Бідний також наголошує на підробці його підписів: «Мною не підписувалась жодна заява до Ніжинського МБТІ. Слідство ігнорує той факт, що документи до реєстратора подавали люди Голиці. Це вони організували весь процес, а тепер намагаються зробити мене крайнім».
Наразі справа про «шахрайство» Валентина Бідного перебуває на етапі дослідження доказів у Борзнянському районному суді. Слухає її суддя Оксана Данько.
Суддя Оксана Данько дозволила пролити світло на судовий процес
Учасники процесу на етапі дослідження доказів
Показово, що прокурор у справі Сергій Лисун та «постраждала сторона» клопотали про заборону проведення відео- та фотозйомки, хоча судове засідання є відкритим. До честі судді Данько, вона не пішла проти закону і дозволила публічне висвітлення процесу. Сама ж кримінальна справа за термінами давності не мала б і відкриватись, саме тому прокурор мав намір схилити Бідного до подання заяви про її закриття. Цікаво, чому? Чи не через те, що у ній замовник і кінцевий вигодонабувач може вийти на самого себе? Адже Бідний підписував лише одну довідку, а для реєстрації права власності потрібно як мінімум п’ять документів. Та й по інстанціях, судячи з заяв Бідного, бігав не він. Очевидно, що кримінальне провадження проти директора агрогосподарства – це лише частина плану, справжні наміри – це власність підприємства і втручання в його господарську діяльність. Суддя Владислав Ріхтер, як відомо, право власності скасував. Втім, його рішення не є остаточним, адже господарство подало апеляцію. Співвласник ТОВ «Плиски Агро» Валерій Новицький у коментарі нашому виданні заявив, що судові справи є ланками одного ланцюга, що веде до спроби захоплення підприємства з його активами.
«Виведення ділянок під об’єктами через підставних осіб на користь вигодонабувача, порушення справи проти керівника для паралізації опору та скасування права власності через «вибірковість доказів» та їх «лояльне сприйняття» суддями – це класична схема рейдерства», – каже Валерій Новицький.
Справа ТОВ «Плиски Агро» – це лакмусовий папірець для всієї правоохоронної системи України. Якщо прокурорам Офісу Генпрокурора дозволять і надалі використовувати державну печатку для допомоги приватній особі, то жоден інвестор в Україні не може почуватися в безпеці. Чи витримає апеляційна інстанція тиск з боку ОГП та чи буде надана оцінка діям судді Ріхтера? Питання залишається відкритим, але ланцюг подій уже занадто очевидний, щоб його ігнорувати.
Віталій НАЗАРЕНКО
