16 червня в приміщені художнього музею відбулася презентація україномовної версії книги “Jingle BellZ” колишнього військовополоненого чернігівця Олексія Анулі. Це документальне свідчення про 10 місяців у російському полоні, нелюдські катування та незламність українських бранців. Спочатку книга вийшла у 2025 році за підтримки уряду Латвії російською мовою і була призначена саме для розповсюдження до росії.
Колишній військовополонений Олексій Ануля провів 10 місяців у російському полоні, з них 130 днів у карцері. Після звільнення за обміном йому довелося пройти 33 операції, аби відновити рухливість. Він втратив майже половину ваги, а через численні переломи хребта став нижчим на сім сантиметрів.
Європейці настільки були шоковані тим, що він пережив, що контррозвідка Латвії двічі перевіряла українця на достовірність фактів. Адже у ХХІ столітті на голову не налазять ті методи катування, до яких вдаються росіяни: вони ніби вигадані сатаною, говорить автор.
А після перевірки на поліграфі головуючий Міжнародного кримінального суду наполягав на тому, аби Олексій написав книгу, де він розповів про все, що пережив у полоні.
“У Латвії мені дали можливість писати на самоті. Тяжко було повертатися до цих спогадів, бо за перший рік я написав лише 206 сторінок. Текст давався дуже непросто. Та коли я приїхав до Латвії, я розумів, що в мене є чітка мета, і за два місяці написав 800 сторінок. Я створив умови , які були в карцері, писав по 17 годин на добу. Обмежив себе в їжі, не молився, прибирав кімнату 3 рази на день. Вимкнув опалення, і коли було холодно, присідав. Мився раз на тиждень по одній хвилині. Це повернуло мене до тих спогадів і дало змогу повністю відновити хронологію, згадати все максимально точно».
Загалом україномовна книга більш лайтова, вона трохи відрізняється від першої – російськомовної.
«Українська версія більш адаптована для нашого читача. Саме тому зменшили кількість сторінок – з 916 до 814, але сенс книги не змінився. Також трохи змінили обкладинку, змінили опис про мене на звороті книжки та зменшили кількість фотографій», – говорить Олексій Ануля.
Перша книга Jingle Bellz написана російською, адже авторові було важливо передати кожен діалог, пісню та розмову. Після її виходу Олексію частенько закидали, що він видав свою книгу мовою ворога. Проте сам автор говорить, що по-іншому не можна було.
По-перше, ця книга – доказ для майбутнього суду, і вона мала бути написана мовою ворога.
По-друге, її мета – донести до російськомовним жителям країн Прибалтики, Кавказу і Азії, хто такі росіяни. Ще однією з задач було потрапляння цієї книги до самих росіян. І це сталося.
«Писати книгу не збирався, але збирався знайти кожного, хто дотичний до катування. Хотілось, щоб дійсно ця книга була тим документом, який притягне до відповідальності усіх, кого мені довелося знайти. Я дійсно знайшов всіх тих, хто причетний до вбивства, хто нас катував. І я хотів увіковічнити пам’ять тих, кого я вважав героєм, і хто не зламався, не перейшов на бік ворога.
Також я розповідаю про тих, хто зрадив Україну, аби показати людям, які чекають по всьому світі цю російську руку: якими є ті, хто чекає росію, і ті, хто бореться з росією. Для того, щоб мати змогу розповсюджувати книгу в Центральній Азії, треба було робити російською мовою. Другий момент – не можна створити книгу для Гаазького трибуналу мовою переказів».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора
