У тіні старовинних промислових мурів Чернігова ховається чимало людських історій, які тривалий час залишалися закритими в архівних папочках під грифом «Таємно». Про одну з таких драматичних постатей — директора Чернігівського лікеро-горілчаного заводу часів Другої світової війни Євгена Дорогунцева — розповідає відомий чернігівський краєзнавець та дослідник історії краю Олександр Ясенчук.
Дорогунцев Євген Мелентійович народився у 1892 (за іншими даними — 1893) році у містечку Корюківка на Чернігівщині. Життєпис цієї людини — це віддзеркалення цілої епохи, сповненої соціальних зламів та воєнних катаклізмів.
Зі збережених світлин видно, що у роки Першої світової війни Дорогунцев проходив службу в лавах Російської імператорської армії. Отриманий вишкіл, освіченість та фаховість дозволили йому після буремних подій 1917–1921 років знайти своє місце у цивільному житті — він відбувся як досвідчений економіст та господарник. Згодом він обіймав посаду старшого економіста Обласного управління легкої промисловості та мешкав у Чернігові.
Дорогунцев Євген Мелентійович в часи Першої світової війни
Найбільш суперечливий та водночас драматичний період у житті Євгена Дорогунцева припадає на роки німецько-фашистської окупації Чернігова (1941–1943 рр.). Під час нацистського режиму міські підприємства харчової промисловості не припиняли своєї роботи.
За матеріалами справи, Євген Дорогунцев працював директором лікеро-горілчаного та пивоварного заводів. У тих надзвичайно складних умовах перед місцевими фахівцями поставав важкий вибір: відмова від роботи загрожувала розстрілом або концтабором, а призначення на подібні посади часто ставало єдиним способом врятувати саме підприємство від знищення, а робітників — від примусового вивезення на роботи до Третього Райху.
Після визволення Чернігова та завершення війни Дорогунцев продовжував жити у місті. Проте радянські каральні органи ніколи не забували про тих, хто обіймав керівні посади за часів окупаційної адміністрації.
Хвиля наздогнала Євгена Мелентійовича 15 грудня 1953 року — вже після смерті Сталіна. На той момент українець, безпартійний службовець був заарештований органами держбезпеки.
Йому інкримінували важкі «контрреволюційні» статті Кримінального кодексу УРСР:
ст. 54-3 КК УРСР — зносини з іноземною державою з контрреволюційною метою;
ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР — антирадянська агітація і пропаганда.
18 лютого 1954 року Чернігівський обласний суд ухвалив вирок: 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна та обмеженням у правах на 3 роки. За мірками того часу 8 років (а не розстріл чи 25 років таборів) свідчили про те, що в діях директора не було виявлено фактів воєнних злочинів чи насильства проти цивільного населення.
Як зазначає Олександр Ясенчук, історія Євгена Дорогунцева — це наочний приклад того, як людина суто мирної, економічної професії опинилася між жорнами двох тоталітарних систем. Дослідження подібних архівних справ відкриває невідомі сторінки з життя Чернігова, показуючи, що за кожною старовинною будівлею чи заводським корпусом стоять конкретні людські долі, розчавлені колесом історії.
Віталій НАЗАРЕНКО
Фото з архівів СБУ
180
