Кажуть, кращі люди народжуються і виховуються в провінції. Настає час, коли вони покидають рідне гніздо і відправляються у великий світ – туди, де багато можливостей, де можна почати щось з чистого паперу, знайти себе в чомусь новому і незвичному.
Життєвий шлях людини складається з дитинства, юності, зрілості. Кожна людина проживає свій віковий період по-своєму. Начебто все іде непогано, все гарно складається, і раптом людина в 38 років вирішує все змінити в житті та долі і поїхати в столицю, почати там усе з чистого листа. Це дуже сміливий крок, який може стати початком неймовірного особистого розвитку, а може й провалом.
Але прилучанка Тетяна Погребняк ризикнула і виграла – вона заснувала в столиці музичний театр юного актора «FantaziaNew» і стала його керівником, режисером, душею і натхненницею сотень дітей та підлітків…
Тетяна Погребняк народилася і виросла у нашому маленькому місті. Тут для неї все і починалося…
Потрібно зазначити, що Прилуки – справжнє театральне містечко, в якому навіть під час Другої світової війни працював справжній професійний театр. Наше місто подарувало Україні Миколу Яковченка, а це вже немало.
Ціла плеяда талановитих сучасних акторів і режисерів зростала на сценах Прилук, починала вчитися акторській майстерності у звичайних шкільних драматичних гуртках – Олена Сілантьєва, Катерина Варченко, Петро Сова і його брат Дмитро, Валерій Величко, Денис Щербина, Олександр Овдієнко…Вони закінчили найголовніший театральний виш – університет імені Карпенка-Карого, знімаються у кіно, працюють у київських театрах, воюють… Кожний на своєму фронті… І знаєте, що об’єднує цих талановитих, відомих прилучан? Тетяна Погребняк була їх першим режисером, першим театральним вчителем…
З дитинства вона любила театр і дітей.
Частенько в місто на гастролі приїздив Чернігівський музично-драматичний театр. Тетяна була закохана у всі їх мюзикли і у всіх акторів, а ще вона грала в шкільних спектаклях школи №5, в якій навчалася.
Після закінчення школи вступила на філологію київського педагогічного інституту… Деякий час вчителювала у Прилуках. Трудилася заступником директора з виховної роботи, а потім художнім керівником Центру творчості дітей та юнацтва, міського будинку культури, працювала начальником управління культури… І відразу ж, з самого початку своєї педагогічної діяльності, вона заснувала у місті театр юного актора «Фантазія».
Справжній театр у провінції не з аматорською, а майже професійною дитячою трупою – явище з розряду дива. Вони грали «Пітера Пена», «Шельменка-денщика», «Тіля», «Синього птаха», «Дівчинку на ім’я Суок», «Пробач нас, Антуане!» і навіть «Мою прекрасну леді». Той, хто бачив ці вистави, пам’ятає, що це були дійства, на які збиралося все місто.
Мюзикл за мотивами англійського письменника Джеймса Барі «Пітер Пен» вони грали у нещодавно відкритому дискоклубі «Європа», адміністрація якого підтримала «Фантазію», як меценат. На очах у захопленої публіки літав Пітер Пен, спускалися з другого поверху пірати, сяяло світло сучасних прожекторів, був дим, феєрверки, а конструкцію для польотів Пітера Пена першою перевіряла сама Тетяна.
Театр завжди був поряд з Тетяною, бо це було її життя. Участь в театральних фестивалях, нові спектаклі… Паралельно з цим вона встигла ще й вийти заміж, народити двох синів, отримати режисерську освіту…
А восени 2005 року покинула Прилуки і поїхала завойовувати Київ. Бо зрозуміла: настав час поміняти життя, віднайти інші, більш високі вершини, іти далі. Щоб зрозуміти щось головне у собі і в мистецтві, потрібно підняти очі до неба і побачити там зірки. Світ не зачиняється в межах твого маленького міста, бо провінційність – це кордони не на мапі, а в думках і в твоєму світосприйманні.
У Києві вона спочатку працювала керівником драматичного гуртка в гімназії № 178, заснувала театр в приватній школі «Олімп», який отримав оновлену назву «FantaziaNew». Згодом, у 2011 році, атестаційна комісія Міністерства освіти України присвоїла театру звання «Зразковий художній колектив, музичний театр юного актора «FantaziaNew».
В Києві її з першого дня підтримувала Олександра Михайлівна Мартиненко, яка працювала в Українському Центрі культурний досліджень.
Пізніше вона зустріла ще одну людину – режисера і продюсера «Кіноквартала» Андрія Яковлева, який допоміг здійснити головну мрію життя: відкрити власний театр, створити матеріальну і творчу базу, необхідну для професійного розвитку.
З тих пір пройшло понад 20 років. Тепер все по-іншому.
Її театральна школа орендує приміщення на Оболоні, має глядацький зал на 70 місць, камерну сцену, класи для занять. Серед викладачів – професійні хореографи і музиканти, актори і режисери. У школі до війни було 350 дітей різного віку. Зараз, під час війни, театр потихеньку оживає: театральний сезон 2025/2026 року завершили 220 студентів! А у липні 2022 вони почали з 20 дітей, які були на той час у Києві… І відродили Театр… Потім було чотири роки, чотири сезони без світла і тепла, в бомбосховищах… Але найголовніше залишалось завжди: Театр і вистави! Було таке, що грали вистави з ліхтариками і на зарядженій в пункті незламності колонці! Але вистави не відмінялись! Навіть коли в день вистави було багато тривог, і актори та глядачі без кінця бігали в бомбосховище. Скасовували вистави лише тоді, коли в Києві був день жалоби…
Коли почалася війна, заняття в студії не припинялися навіть на день! Більшість вихованців разом з батьками виїхали за кордон. Але заняття все одно продовжились онлайн! Спочатку просто збиралися з дітьми і говорили, спілкувалися… Всі викладачі театру безкоштовно виходили в ефір щоденно… Дітям була необхідна підтримка… Вони створювали онлайн-вистави, брали участь у творчих конкурсах онлайн.
Влітку 2022 року вони зібралися всі разом, в приміщенні своєї школи-студії, щоб відродити Театр! Організували літній творчий табір, майстер-класи, почали збирати дітей, відновили репетиції. І в кінці серпня 2022 вже змогли відкрити театральний сезон оновленою виставою «Циганська муза» за поемою Ліни Костенко…
Зараз в театрі «FantaziaNew» працює 14 груп студентів. Кожна із груп має свого майстра. На заняттях вивчають сценічну мову, вокал, акторську майстерність, хореографію.
І звісно ж, ставлять спектаклі, їздять на фестивалі, багато гастролюють, втілюють в життя свої сокровенні мрії. Юні актори знімаються в кіно, серіалах, рекламі, інших проектах.
У березні 2025 року деканат Педагогічного факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова та «Дитячий музичний театр FantaziaNew» підписали договір про співпрацю, яка відкриває нові горизонти для спільного розвитку.
Пізніше театральна школа «FantaziaNew» підписала такий же договір із керівництвом головного театрального вишу країни – ректором КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого Інною Сергіївною Кочарян та деканом Факультету театрального мистецтва Олександром Федоровичем Штефаном. 30-річний педагогічний досвід «FantaziaNew» об’єднався з колосальними ресурсами провідного мистецького університету України.
– Восени 2026 року театру FantaziaNew виповнюється 30 років, – каже Тетяна Погребняк. – До цієї дати у вересні ми плануємо провести 3-й Всеукраїнський профорієнтаційний театральний фестиваль-хаб “FantaziaFest” спільно з КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого та РДА Оболонського району…
Під час війни ми намагаємось не тільки випускати прем`єри, їздити на фестивалі, грати вистави для військовослужбовців, а й допомагаємо Збройним Силам України донатами. Всі репертуарні вистави нашого театру ми граємо за донати ЗСУ. Тільки за сезон 2024-2025 року зібрано і відправлено більше 250000 гривень. Найбільшим досягненням театру вважаємо навіть не близько 150 випускників театру, які пов’язали своє життя з театром і кіно. Навіть не те, що на кожному курсі Київського Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого є наші випускники. І навіть не те, що наші випускники вступили до кращих театральних вишів світу, а те, що ми виховуємо красивих, успішних, гармонійно розвинених і щасливих дітей, які знайшли себе і продовжують відкривати у собі нові можливості! Театр потрібен дитині, людині, особливо в такі складні воєнні роки. Він захищає, заспокоює, надає сенс життю кожного, хто їм займається…
Так, театр «FantaziaNew» є унікальним явищем у сучасному творчому просторі Києва. Театр, де грають діти, а в деяких виставах – на одній сцені з професійними акторами, цінний і як осередок духовності, і як всебічний гармонійний розвиток молоді, і як професійна школа українського акторства.
А ще театр – надійна спокійна гавань під час безкінечних тривог.
Сьогодні життя великого мегаполіса і маленького провінційного містечка здебільшого нічим не відрізняється, бо живемо ми під чорним крилом війни. В усякому разі, не відрізняється для звичайних простих людей і для людей творчих.
Харків, Суми, Чернігів, Одеса, Прилуки… У нас однакові біди, тривоги, надії і справи. Однаковий біль. І задача дорослих в кожному українському місті – захистити дітей.
Київ майже щодня обстрілюють, щодня люди страждають, ховають близьких, проводять ночі в укриттях…Але ж багатостраждальний і вічний Київ намагається жити, працювати. Він стоїть завдяки киянам. І там є не тільки тривоги і пожежі, там вирує життя – діти продовжують грати спектаклі…
21 рік тому багато хто вважав її переїзд у Київ божевіллям. Але їй вистачило на цей вчинок хоробрості і віри в себе. І любові до театру.
Київ – місто суворе, воно не кожному виділить промінчик свого сонця, не кожного прийме в свої обійми, а Тетяну Погребняк прийняло. Без зв’язків і протекцій, маючи лише талант, наполегливість та колосальну працелюбність, вона завоювала Київ. І зробила з маленького драматичного шкільного гуртка відому театральну школу, прекрасний столичний дитячий театр, добре відомий в Україні і за кордоном.
У 2016 році Зразковому театру юного актора «FantaziaNew» було присвоєно почесне звання «Народний художній колектив».
Які серйозні і високохудожні твори вони беруть для своїх постановок! Серед них – шедеври вітчизняної та світової класики.
У репертуарі театру вистави: «Аліса» – казка-фантасмагорія за мотивами повісті-казки Л. Керрола «Аліса у Дивокраї»; «Кульбабове вино» – лірична драма за мотивами однойменного роману Рея Бредбері; «Маленький принц» – музична театральна фантазія за мотивами однойменної казки Антуана де Сент-Екзюпері; «Gogol.love.ua» – музична вистава за творами М.Гоголя; лірична комедія «Безіменна зірка» за п’єсою М. Себастіана; поетичні вистави «Люди, будьте взаємно красивими!..» та «Циганська муза» – за поезією Ліни Костенко, музична вистава «Біля ковчега о восьмій» – за п’єсою німецького драматурга Ульріха Хуба; «Спадкоємці» за пʼєсою Олексія Щербака, «Володар мух» за однойменним твором Вільяма Голдінга… та інші.
Театр пишається численними всеукраїнськими та міжнародними перемогами, Гран-прі, дипломами та грамотами про лауреатство на театральних фестивалях України, Кіпру, Німеччини, Болгарії, Грузії…
На їх спектаклях бувають багато відомих акторів і режисерів… А восени 2025 року на професійному театральному фестивалі в місті Хуст вони змагались із дорослими професійними театрами і здобули «Кращу режисуру» і «Краще пластичне рішення» за виставу «Gogol.love.ua».
Пані Тетяна не тільки керує «FantaziaNew», а й працює як режисер. Одна з нещодавніх її робіт – вистава «Пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня». Вона вважає, що це найкраща з її постановок. Тетяна Михайлівна – неординарний талановитий режисер – з чітко вивіреними мізансценами, з несподіваними імпровізаціями, з гармонійно поєднаними драматургічними, пластичними і музичними рішеннями. В кожній п’єсі вона шукає особливі смисли і ніколи не обмежує дитячу творчу свободу.
Театр для неї – істота жива і цікава, він виховує, зворушує, дає нам духовну чистоту, є одним з притулків наших крихких мрій у цьому проблемному світі.
Куди б ти не поїхала, де б ти не жила, а твій маленький клаптик землі, на якому ти народилася, хай без метро і без трамваїв, він найдорожчий для тебе.
– Я була і є при лучанкою, – говорить Тетяна Погребняк. – Там мій початок, моє дитинство, могили дорогих мені людей. Я творчо зросла в цьому місті, сформувалася, зустріла і працювала з неймовірно обдарованими дітьми. Люблю Прилуки: у Прилуках зустрічають так тепло, як ніде не зустрічають, дружать так щиро, як не дружать у Києві… Ми декілька разів їздили з театром у Прилуки зі своїми новими роботами, грали на сценах міського будинку культури і центру творчості дітей та юнацтва. Через війну приїхати зі спектаклем у рідне місто стало складно. У 2015 році я стала лауреатом літературно-мистецької премії імені Любові Забашти, і дякую за це землякам… Дякую всім прилучанам за пам’ять і за любов до театру… Прилуки, я вас люблю!
Господь, пролітаючи над прилуцьким краєм, щедро сипнув благословенної землі, яка народила стільки талановитих особистостей, які прославляють Україну на весь світ.
На мою думку, Київ мав би низько вклонитися Прилукам за Тетяну Погребняк.
Лілія ЧЕРНЕНКО
